Термінологічний словник

Cловник логопедичних термінів

А втономна мова – мова, що не користується системою будь-якої мови. Це окремі звукосполучення, наприклад нца(так, добре, смачно, визначення приємного; маляка  (щось погане) тощо. Автономна мова розвивається при затримці  мовного розвитку при амалії. Для автономних слів властива їх багатозначність . Їх значення часто залежить від конкретної ситуації і тону, яким вони вимовляються. Автоматизація звука – етап при корекції неправильного звука. Проводиться за постановкою звука. З точки зору вищої нервової діяльності. Введення звука в слова, фрази і в самостійну мову. Аграматизм – порушення граматичної будови мови (усної і письмової на грунті патологічних змін мовної зони головного мозку. Аграматизм зустрічається також у мові глухонімих, туговухих, при затримці мовного розвитку в наслідок недостатнього опануванню мовою. Агнозія – порушення процесів впізнавання, втрата впізнавання добре відомого. Розпізнають основні форми Агнозії: акустичну (слухову), оптичну (зорову) і тактильну. Аграфія – повна втрата здатності писати при ураженнях головного мозку; спостерігається при афазії. Адаптація – пристосування органів відчуттів до діючих на них подразників. Акалькулія – це порушення рахунку. Хворі пізнають цифри і виконують усі арифметичні дії, оперуючи цифри лише до 10. Багатозначні числа і операції з ними зовсім неприступні. Акупат – людина з порушенням слуху (глуха або слабочуюча).  Акупатія – порушення слуху (глухота або туговухість). Акустичний – слуховий. Алалія – відсутність або недорозвиток мови у дітей при нормальному слухові і первинно збереженому інтелекті.  Алаліки – це безмовні від народження діти. Вони можуть розуміти мову (моторна алалія), а інколи, але рідше, не розуміти її (сенсорна алалія). Алексія – повна втрата здібності читати при ураженні мозку (захворювання, травми). Алексія спостерігається при алалії. Амімія – відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах,    паралічах. Аналізатори – складні нервові механізми, які забезпечують найтонший аналіз подразнень, які сприймаються організмом вищих тварин і людини із зовнішнього і внутрішнього середовища. Аналог – дещо схоже чи подібне. Анамнез – відомості про хворого, його життя, про захворювання та їх течію. Анартрія – рухомовного апарата – повна втрата здібності вимовляти звуки переважно на грунті захворювань мозку. Це не що  інше як важка форма дизартрії. Аномалія – відхилення від норми будови і функції тільки якої-небудь одної окремої частини органу, або всього організму. Аномальні діти – які мають відхилення від нормального психофізичного розвитку. Аномалії або дефекти. Артикуляція – робота вимовного апарата (язика, губ, піднебінної завіси, гортані)  при вимовлянні звуків). Атеросклероз – хронічні хворобливі зміни стінок артерій внаслідок скупчення на внутрішній поверхні артерій жирових речовин у вигляді жовтуватих пластинок. Аудіометр – електроакустичний прилад для дослідження слуху. Дослідження слуху на аудіометрі називають аудіометрією. Афазія – повна або часткова втрата здатності говорити (моторна афазія) або розуміти мову (сенсорна афазія) без порушення елементарного слуху. На грунті ураження мовної зони мозку. Афонія – повна відсутність голосу. Безголоса мова при захворюванні гортані (запалення, пухлини) і деяких нервових захворюваннях. Афект – вид емоційного стану (яскравість, здивування, страх і ін.). Б атаризм – дуже швидка мова з вираженими вадами вимовляння і пропускання звуків. Брадилалія – паталогічно уповільнений темп мови.  Брадіфразія – повільна мова (синонім). Брока центр – ділянка кори головного мозку, розміщена в задній частині головної півкулі, являється центром рухової мовної функції. При враженні брока центра людина не може вимовляти слова. В ерніке центр – ділянка кори головного мозку, розміщеної в задньому відділі верхніх вискових звивин лівої півкулі; являється центром сприймання мови. Вібрант – дричажний звук. Внутрішня мова – мова про себе, мова подумки. Велярне р – утворення сурогату звука р шляхом вібрації піднебінної завіси. Г амацизм – недоліки вимови звуків г, ґ. Генезис – походження. Гімнастика мови – система вправ для мовних органів за інструкцією логопеда. Гнусавість – неприємний носовий відтінок звуків мови і голосу. Спостерігається при ринолалії, носовому стигматизмі, дизартрії. Голос – сукупність різноманітних по висоті, силі і тембру звуків, які утворюються завдяки голосового апарата. Графічна мова – письмова мова. Гуління – голосові реакції дитини в 2-3 місяці життя, рання стадія лепету. Д вомовність – однаково досконале володіння двома мовами. Дефектологія – наука про, закономірності розвитку, виховання і навчання, які мають фізичні і психічні недоліки. Дизартрія – порушення  звуковимови, обумовлене органічною недостатністю інервації мовного апарату. Дисграфія – часткова втрата здатності писати. При дисграфії письмо здійснюється з грубими і своєрідними помилками, не пов’язаними з знаннями граматичних правил. Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові.По причинах виникнення розрізняють дислалію: фізіологічну і органічну. Дислексія – часткова втрата здатності читати. Дисфонія – часткове порушення голосоутворення. В основі дисфонії лежать гострі і хронічні захворювання гортані. Дифтонг – сполучення двох голосних зуків в одному складі; в українській мові звука й з голосними. Диференціація звуків – етап в корекційній роботі по впровадженню правильної звуковимови, який направлений на розвиток в логопата вмінь відрізняти даний звук від близького по звучанню чи по місцю і способу утворення. Е кспресивна мова – це зовнішня активна мова: усна звукова мовата письмова. Емболофразія – вживання заїкуватими і афазиками, а інколи і особами які погано володіють мовою, різних невідповідних вигуків або слів, які зовсім непотрібні і тільки заважають розумінню змісту мови. Енцифаліт – запалення головного мозку. Ентіологія – вчення про причини захворювання. Ехолалія – автоматичне повторення чужих слів. Спостерігається при сенсорних афазії і алалії. З аїкання – порушення темпу і ритму мови судомного характеру. Обумовлено мовними судомами (клонічними, тонічними і мішаними). І діотія – найбільш глибока степінь олігофренії. Імітативні слова – звуконаслідувальні слова. Наприклад: тук-тук (молоток),тік-тік (годинник) ін.. Імпресивна мова – це внутрішня пасивна мова. Інверсія – зворотній порядок слів. Іннервація – забезпечення органів або тканин нервами. Інспірація – вдих. Інсульт – раптове ураження з втратою свідомості, яке супроводжується паралічами внаслідок порушення мозкового кругообігу. Інтелект – пізнавальна діяльність людини, мислення. Й отацизм – розлади вимови фонеми й.                                                                               К апацизм – зібраний термін, який означає неправильну вимову фонем к, г, ґ, х. У звуковому значенні – неправильна вимова фонеми к. Комунікація – функціональна перебудова. Корекція – виправлення. Л абіалізація – виразні опуклі рухи губ при вимовлянні голосних звуків о, у – хороша лабіалізація властива хорошій дикції. Лабільність – нестійкість, слабкість. Лексика – сукупність слів якої-небудь мови, її словниковий склад, що постійно збагачується новими словами. Ламбдацизм – порушення вимови фонем л, л'. Ларингіт – гостре або хронічне запалення гортані внаслідок інфекції (кір, грип), або внаслідок різкого охолодження. Логоневроз – порушення мови зв’язане з загальним неврозом, заїкання. Логопат – людина з порушенням мови. Логопедія – педагогічна наука, яка вивчає порушення мови та розробляє методи їх профілактики та усунення. Логопед – педагог дефектолог, який займається логопедичною роботою. Локалізація – місце розвитку хворобливих процесів. М енінгіт – запалення мозкових оболочок , яке розвивається у результаті проникненя у мозок різних мікроорганізмів. Модуляція голосу – зміна висоти голосу в зв’язку з інтонацією. Моторика – система рухових реакцій людини. Мутація – зміна голосу у підлітків (більш виражена у хлопців) у період статевої зрілості (14-15 років). Мутизм – німота, відсутність мови, яка може виникнути з різних причин, наприклад, на грунті глухоти, психічного захворювання.  Н авички – автоматизовані дії. Назальний – носовий (звук). Обтуратор – пластинка для закриття дефекту твердого піднебіння при розщепленні піднебіння. Олігофренія – недорозвиток складних форм психічної діяльності, які виникають в наслідок враження центральної нервової системи. Ортопедія – вивчення, профілактика та лікування деформацій різних органів. П арагамацизм – стійка заміна звука г, ґ іншими звуками. Парайотацизм - стійка заміна звука й іншими звуками. Паракапацизм – зібраний термін, заміна к, г, х іншими звуками. У вузькому значенні заміна звука к, іншими звуками. Параламбдацизм – стійка заміна фонем л, л' іншими звуками. Паралін – позбавлення здатності м’язів до скорочення внаслідок порушення іннервації. Параротацизм – стійка заміна фонем р, р' іншими фонемами. Парасигматизм – стійка заміна в усній мові свистячих і шиплячих звуків іншими звуками. Парахітизм – стійка зміна фонеми х іншими. Парез – неповний параліч. Параніми – слова, які відрізняються один від одного тільки одним яким-небудь звуком. Паталогічний – хворобливий. Перверсія – спотворення. Поліглот – людина, яка володіє кількома мовами. Поліомеліт – запалення сірої речовини мозку. Уражаються і ядра довгастого мозку. Постановка звука – виклик правильного звука. Прогнатія – виступання верхньої щелепи вперед. Прогенія – виступання нижньої щелепи вперед. Р итміка – система фізичних вправ, побудованих на основі зв’язку руху з музикою. Ротацизм – не вимовляння звука р, р' або його дефектна вимова (гаркавість). Респіраторний – дихальний. Рецептивна мова – розуміння мови інших людей. Імпресивна мова. Ринолалія – паталогічне порушення тембру голосу і звуковимови. Розрізняють три форми ринолалії: відкриту, закриту і мішану. С енсомоторний – чуттєво – руховий. Сенсорний – чуттєвий. Симптом – ознака захворювання. Сигматизм – розлади вимови свистячих та шипячих слів. Словник активний – наявність слів, яким одна людина постійно користується в своїй мові. Спонтанна мова – самостійна мова, мимовільна. Скандована мова – мова з підкріпленою артикуляцією, виразно розчленована на склади. Склероз множинний (розсіяний) – захворювання головного і спинного мозку інфекційної природи. При розсіяному склерозі  виникають рухові розлади. Т актильний – дотиковий. Тахілалія – паталогічно прискорений темп мови. Тембр – індивідуальне забарвлення голосу. Туговухість – стійке зниження слуху, при якому виникають труднощі у сприйманні мови. У велярне Р – вид гаркавості – утворення сурогату звука Р шляхом вібрації язичка. Уранопластика – пластична операція при розщепленні піднебіння. Ф арингіт – гостре або хронічне запалення глотки. Філогенез – процес розвитку всіх живих організмів з моменту існування їх на Землі. Фобії – патологічні надумані страхи, спостерігаються при заїканні. Фонастенія – функціональна слабість голосового апарату. Гортань швидко втомлюється. Фонема – звук мови, який служить основною ознакою розрізнення слів. Фонематичний слух – словесний мовний слух, на основі якого розвивається мова. Фонетика – звуковий склад мови; розділ лінгвістики (граматики), який вивчає звукову будову мови. Фонологія – розділ фонетики, який вивчає використання фонем для утворення слів. Фрикатив – фрикативний приголосний, щілинний пропеорний звук (ф, в, с, ш, ж, х, та ін.), який утворюється тертям струменя повітря, особливо у місцях найбільшого зближення окремих артикуляційних органів. Х ейлопластика – пластична операція при розщепленні верхньої губи. Хітицизм – неправильна вимова звуку Х. Ц еребральний – мозковий, який належить до великого мозку.