Методика ознайомлення з природою

 

Методика ознайомлення з природою

Ознайомлення дітей з природою — одно із головних засобів їх розвитку. В процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї.

Ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі.

Педагогічний навчально — виховний процес повинен бути спрямований на формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба в спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки і діяльності по охороні природи, переконання — в соціальній обумовленості відношення людини до природи, в необхідності управління природними явищами.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ

Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу.

Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічногосвітогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Завдання екологічного виховання:

• виховування гуманного ставлення до природи;

• формування системи екологічних знань та уявлень про природу;

• розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля; милуватися і захоплюватися ними;

• включення у посильну еколого-зорієнтовану діяльність.

Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з природним довкіллям і сприятиме їх соціалізації

Планування роботи по ознайомленню з природою:

1. При доборі матеріалу з природою, потрібно враховувати принцип доступності і науковості – відомості про рослини, тварини, явища живої та неживої природи, які повинні бути зрозумілі дітям, враховуючи їх вікові можливості.

2. Наукове пізнання світу відбувається тоді, коли даються правильні уявлення і показується почуттєвий досвід дошкільників, зв’язки і причини залежності між об’єктами і явищами.

3. При доборі матеріалу, враховується принцип енциклопедичності – Добір матеріалу з галузей природознавства.

4. Краєзнавчий принцип – не обмежує вивчення природи лише місцевим матеріалом, а також з об’єктами, яких немає у даній місцевості – ознайомлюють за допомогою наочних посібників.

Спостереження-основний метод ознайомлення дітей з природою

Визначення спостереження і його навчально-виховне значення. Проблемі спостережень, розвитку спостережливості приділялося багато уваги в дослідженнях різних педагогів. 

У педагогічній літературі спостереження розглядається як:

 1) важливий психічний процес (Г.О.Люблінська, С.Л.Рубінштейн);

 2) вид пізнавальної навчальної діяльності (Б.Г.Ананьєв); 

3) метод навчання (М.М.Скаткін, Л.В.Занков, І.Я.Лернер та ін.). Ця різноманітність підходів свідчить про єдність розуміння спостереження як активної форми пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження фактів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання. Є різні підходи до визначення самого процесу спостереження і розуміння його суті. Деякі автори (Л.В.Занков, П.А.Рудик, А.О.Смирнов) розглядають спостереження як планомірне, більш або менш довготривале сприймання, що дає змогу простежити те чи інше явище, ті чи інші зміни, які відбуваються в об’єктах сприймання. У роботах Б.Г.Ананьєва, а також у дослідженнях, що розвивали висунуті ним положення (Г.К.Матвєєва, П.Г.Саморукова), спостереження визначається як складна психологічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об’єднуються в єдиний цілісний акт розумової роботи. В цьому визначенні підкреслено, що спостереження передбачає не тільки безпосереднє сприймання фактів, але й їх осмислення, інтерпретацію. При цьому рельєфно виступає зв'язок між першою і другою сигнальними системами. У результаті розвитку спостережень формується спостережливість- сукупність особистих якостей і здібностей людини, яка передбачає вміння підмічати суттєве в навколишньому світі, правильно розпізнавати типові риси в тих чи інших явищах, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях. Вказуючи на важливість формування спостережливості у дітей, К.Д.Ушинський зазначав, що якщо вчення має презентацію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність до спостереження. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей 75 формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними. Участь мислення у сприйманні стимулює пізнавальний пошук дітей, сприяє зв’язку набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, і допомагає виникненню власних суджень. Спостереження за об’єктами природи сприяють розвитку мови дітей К.Д.Ушинський зазначав, що основа розуміння суто людської мови полягає в правильному логічному мисленні. А правильна логіка мислення виникає з правильних і точних спостережень. У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик. Слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони. Нові знання, що їх набувають діти, дають поштовх для розвитку пізнавальних інтересів. Спілкування дітей з живою природою дає змогу успішно вирішувати завдання екологічного виховання через засвоєння дітьми доступних їх розумінню залежності у природі, формування ціннісних орієнтацій, ознайомлення з правилами природокористування. Не можна переоцінити роль спостережень у формуванні любові до рідного краю, як однієї з основ національного дитячого садка, в естетичному вихованні, оскільки саме спостереження закладають його основу – формують естетичні враження. Корисні спостереження і для фізичного розвитку дітей, бо найчастіше вони відбуваються на природі. Спостереження у природі – складна пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку Сучасними дослідженнями (Г.К.Матвєєвої, П.Г.Саморукової, Г.І.Васильєвої, Н.І.Вєтрової) доведено, що спостереження зароджуються у молодших дошкільників під час продуктивної діяльності. Дитина, граючись у пісочнику, ліпить пасочки. Одна з них розсипається, бо пісок взято з не зволоженого місця, інша – тримається. Це зосереджує увагу дитини, примушує її думати над тим, як досягти успіху. Спостереження тісно пов’язані із словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розгляданням об’єктів природи, і досить часто у слові фіксується результат спостереження (бесіди, розповіді про те, що діти бачили). Спостереження не розвивається спонтанно. Воно потребує керівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального обстеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об’єктів природи. Протягом дошкільного віку відбувається ряд змін у цій діяльності. На перших етапах діти не здатні самостійно поставити мету спостереження. Це роблять дорослі, і мета найлегше сприймається дітьми під час діяльного ознайомлення із спостережуваними об’єктами.Протягом дошкільного віку відбувається ряд змін у цій діяльності. На перших етапах діти не здатні самостійно поставити мету спостереження. Це роблять дорослі, і мета найлегше сприймається дітьми під час діяльного ознайомлення із спостережу вальними об’єктами. Поступово розвивається уміння сприймати і ставити мету спостереження поза зв’язком з продуктивною діяльністю як самостійне пізнавальне завдання. Основними мотивами спостереження стає інтерес до нових знань, а не просто потреба вирішення будь-якого практичного завдання. Відбуваються зміни у характері обстеження предметів. Діти поступово оволодівають різноманітними раціональними способами сприймання. Змінюється характер обстеження предметів: від контактних способів обстеження дошкільники переходять до дискантних, від практичних дій по зіставленню предметів і визначенню їх властивостей – до розумових дій. Розвивається і планомірність використання різних способів сприймання. Якщо спочатку план вноситься дорослими, то у подальшому у дітей формується здатність не тільки прийняти готовий план, але й самостійно сплановувати своє спостереження. Змінюється співвідношення включених у спостереження сенсорних та інтелектуальних процесів. Це виявляється в оволодінні дітьми новими видами спостережень, в яких посилюється значення мислення, інтерпретації того, що дитина сприймає. Види спостережень у природі. Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від: а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за розвитком, змінами об’єктів; б) дидактичної мети ( первинні, повторні, заключні, порівняльні; в) способу організації (колективні та індивідуальні, планові і позапланові). Епізодичні, або короткочасні, спостереження – це, як правило, спостереження за тими об’єктами, явищами природи, які тривають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння: утворення пуп’янків, їх розкриття, утворення плодів тощо. Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлення про найбільш характерні властивості об’єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюватися. Наприклад, після першого спостереження за рослиною мати-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки відкриті, слід провести повторне спостереження у похмуру погоду, коли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, 77 пояснити дітям, що ця рослина – живий барометр, по ній можна визначати погоду. Після відцвітання варто показати дітям насіння мати-й-мачухи, порівняти його з насінням кульбаби, відмітити подібність у розповсюдженні, треба привернути увагу до листків, яких не було під час цвітіння рослини, дати змогу доторкнутися до верхньої і нижньої сторони листка, пригадати, чим корисна рослина, як до неї треба ставитися. Отже, повторні спостереження зв’язані з одержанням нової інформації про якості, зміни в об’єктах, які з’являються в процесі їх розвитку, з закріпленням раніше здобутих знань. Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року). Такі спостереження найчастіше проводяться під час екскурсій. На них констатуються зміни, що вже настали і характерні для певної пори року. Наприклад восени – похолодання, різний колір листя, зменшення кількості комах, птахів. Отже, мета заключних спостережень – дати відносно завершені знання про явища, які відбуваються в природі за певний період. У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифікації об’єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками. Спостереження можуть бути колективними (об’єднувати всю групу, проводитися підгрупами) та індивідуальними. Останні важливі не лише з точки зору вирівнювання знань дітей, які відстають у засвоєнні програми через різні причини, але й для задоволення зростаючих потреб у оволодінні новими знаннями інтелектуально обдарованих дітей. Ці діти, за спостереженнями автора. Впливають на інших дітей своїм зацікавленим до явищ природи, поясненними цих явищ під час самостійних спостережень. Спостереження можуть бути плановими і за ініціативою дітей. тобто позапланові. Найчастіше вони характерні для тих дитячих колективів колективів, де систематично і ґрунтовно проводяться планові спостереження і у дітей сформований високий рівень пізнавальних інтересів. Часом позапланові спостереження зумовлюються природними об’єктами та явищами, наприклад метеорологічними явищами, які не можна передбачити заздалегідь. Методика керівництва спостереженнями Структура спостереження. Процес спостереження умовно поділяють на чотири етапи, кожний з яких служить досягненню загальної мети спостереження. І етап – підготовчий. Мета його - викликати у дітей інтерес до об’єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесіда, в якій з’ясовується, що діти вже знають про об’єкт спостереження, що дізнаються нового. Інколи для підготовки до сприймання об’єкта доцільно показати ілюстрацію або подивитися діафільм. Така робота з дітьми проводиться за день-два до початку спостереження. 78 ІІ етап – початок спостереження. На цьому етапі важливо підтримати у дітей інтерес до об’єкта спостереження, зосередити їх увагу. З цією метою в групах молодшого дошкільного віку використовують сюрпризність появи об’єкта, несподіваність. Наприклад, в гості до дітей завітав Буратіно, він приніс велике яйце. Раптом з нього почувся писк. Вихователь знімає верхню частину шкаралупи, і діти бачать маленьке курчатко. На цьому етапі вихователь ставить перед дітьми мету спостереження: «Зараз ми розглянемо його, і ви дізнаєтеся багато цікавого». У групах старшого дошкільного віку найчастіше використовують загадку, яка вимагає певного розумового напруження і сприяє утриманню увагу дітей. ІІІ етап –основний, най триваліший за часом. На початок спостереження 1-2 хв слід надати дітям для мовчазного сприймання, щоб сформувався цілісний образ. Слово вихователя може бути націлене на сприймання естетичного вигляду об’єкта: « Подивіться, який він гарненький». Подальший розгляд об’єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об’єктами, взаємозв’язки з ними, з людиною тощо. В результаті проведення цього етапу у дітей повинні сформуватися точні уявлення про об’єкти природи. 9 Мета його – підведення підсумків, закріплення тих нових знань, яких набули діти в процесі спостереження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей. Схема спостереження за об’єктами. Спостереження за будь-якими об’єктами природи не повинно бути стихійним, невпорядкованим. Після прийняття дітьми завдання, вихователь має керуватися певним планом, щоб домогтися більшої ефективності спостереження, комплексного виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою. Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою: 1. Оцінка краси, своєрідності явища природи. 2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища. 3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини. Наприклад, спостереження за перистими хмарами. «Подивіться, які сьогодні ніжні хмарки на голубому небі. Ви вже бачили коли-небудь такі? Хто знає, як вони називаються? До чого вони подібні? Чому їх назвали перистими? Чому люди милуються їх красою. Чи випадає з таких хмар дощ або сніг. Ці хмарки, пояснює вихователь, знаходяться дуже високо на небі. Хто з вас літав на літаку, той, напевно, знає, що на висоті дуже холодно і хмарки ці складаються з дрібнесеньких крижинок. Ви правильно помітили, що з таких хмарок не випадає сніг чи дощ. Люди милуються прозорим голубим небом з легкими, ніби пір’їни, хмарками, і художники малюють їх на шпалерах і тканинах». Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) доцільно дотримуватися такої схеми: 79 1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини. 2. Вимоги рослини до умов життя. 3. Значення рослини для природи і життя людини. 4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Розглянемо використання цієї схеми на прикладі спостереження за рослиною мати-й-мачухи у старшій групі. Зупинивши дітей біля рослини, що цвіте, вихователь пропонує їм уважно роздивитися рослину і пригадати, як вона називається. Далі вихователь розповідає, що називають її мати-й-мачуха, і запитує чим вона подобається дітям. Вислухавши відповіді дітей, вихователь розповідає, що квітка схожа на маленьке сонечко, яке наче тягнеться до великого Сонця. А на яку знайомому вам рослину вона схожа? ( на кульбабу). А як можна відрізнити рослини одну від одної? Обстежуючи рослину за допомогою дотикового, зорового, нюхового аналізаторів діти разом з вихователем відзначають, що стебло у мати-й-мачухи покрите маленькими лусочками, листків немає. У кульбаби стебло гладеньке, є листки. Чому ж мати-й-мачуха так рано розцвітає, може, хтось із вас знає? Це тому, що вона має таємниці. Хочете про них дізнатися? Таємничим голосом вихователь розповідає, що ще з минулого літа мати-й-мачуха запасає поживні речовини в своїх товстих кореневищах, неначе у комірках, а тому рано навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою розцвітає. Є мати-й-мачуха й інша таємниця, - продовжує вихователь. Чому вона називається мати-й-мачухою? Ось послухайте. Мине весна, і квітки відцвітуть. На початку літа виростуть листки. Знизу вони вкриті ніжним білим пухом. Доторкнешся – листочок теплий, лагідний, як мамині руки. А зверху листки гладенькі, холодні - це мачуха. Листками і квітками мати-й-мачухи лікуються від кашлю. А зараз давайте подивитися, хто прилітає до квітів. Що бджілки шукають на квітках? Вони збирають з квітів мати-й-мачухи солодкий нектар і пилок? Ось яка корисна ця рослина – і природу прикрашає, і перших комашок годує, і людей лікує. Тому люди люблять мати-й-мачуху і ніжно називають її квітки золотистими вогниками. А може, ви десь бачили цю рослину? Як ви до неї ставилися? Спостереження за тваринами можна проводити за такою схемою: 1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови тварини залежно від способу життя. 2. Спосіб життя тварини (де живе, чим живиться, як захищається, які сезонні зміни). 3. Значення тварини в природі і житті людини. 4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Ось приклад спостереження за бабкою на водоймі. 80 «Придивіться, діти, хто це так стрімко літає над ставком? Так, це бабка. Яка вона струнка! Як гарно переливаються на сонці її блискучі крила! Це справжня окраса нашої природи. А як думаєте, чому вона так стрімко літає? Звичайно, тому, що у неї довгі і сильні крила, покриті сіточкою жилок. Їх можна добре роздивитися на цій картинці. А може, хтось із вас знає, що бабка розшукує у повітрі? Чим бабка живиться? Живиться бабка мухами, комарами, мошками, яких наздоганяє у повітрі. Подивіться, які у бабки великі очі ( показую картинку). Вони допомагають їй добре бачити у польоті здобич. Якщо трапляється велика муха, бабака хапає її своїми чіпкими лапками. Як ви думаєте, чому багато бабок з’являється біля ставка влітку. Тому, що влітку тут багато комарів, мошок. Чи приносять бабаки користь, виловлюючи багато комарів, мошок, мух. Так, мошки, комарі докучають людям, свійським тваринам. Поїдаючи їх, бабки приносять користь. Ось чому ми повинні берегти цих корисних комах, які прикрашають нашу природу. Послухайте вірш про бабку: Мов химерний літачок, Сіла бабака на сучок. Цілий день вона літала Край ріки, біля дворів. Скільки мошок поковтала! Скільки з’їла комарів! А де ви, діти, бачили бабок, коли ходили на прогулянку з мамою чи татом? Як ви до них ставилися? Добре, що всі ви знаєте, що ці гарні і корисні комахи потребують дбайливого ставлення до них». Отже, дотримання схем спостереження дає змогу більш інформативно і повніше виконувати завдання ознайомлення дітей з природою: формування елементів наукових знань про закономірності в природі, розвиток мови і мислення, удосконалення діяльності аналізаторів, розвиток пізнавальних інтересів, формування ціннісних орієнтацій, пізнання правил природокористування, розвиток естетичного сприймання природи. Підготовка вихователя до спостереження Під час підготовки до спостереження вихователь повинен чітко уявляти програму: які навчальні, розвиваючі і виховні завдання будуть реалізовуватися в процесі спостереження. Навчальні завдання передбачають формування конкретних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. Розвиваючі завдання спрямовані на розвиток психічних процесів, на яких акцентується увага під час проведення спостережень. Виховні завдання спрямовані на формування у дітей ставлення до певних природних об’єктів. Успіх у проведенні спостереження залежить від того, які умови будуть створені для цього. Під час вибору місця для спостереження в природних 81 умовах важливо вибрати такий об'єкт, в якому найповніше виявлені ті якості, на які хоче звернути увагу вихователь, наприклад, групу дерев, в яких найбільш яскраво виявлені ознаки золотої осені. Також слід продумати, як розмістити дітей. Влітку треба розміщувати дітей у тіні, щоб запобігти стомленню і виник- ненню негативних емоцій. Для проведення спостережень за дрібними тваринами в кімнаті важливо відповідно підготувати об'єкт. Наприклад, не рекомендується годувати тварин перед проведенням спостереження, щоб вони краще виявили свої звички у незвичних умовах. Щоб примусити тварин виявити характерні риси поведінки, слід підготувати не тільки їжу, а й додаткове обладнання. Наприклад, гострі кігті кішки, тонкий нюх, спритність можна легко продемонструвати дітям, даючи кішці м'ясо, загорнуте в папір і прив'язане до нитки. Кішка стрибає, почувши запах м'яса, розкриває пазурі і розриває папір. Для того щоб показати їжачка, його мордочку, лапки, здатність їжачка плавати, треба внести таз з водою і пустити їжачка у воду. Слова, якими вихователь називає дії тварин, повинні бути правильно підібрані — кріль стрибає, а не бігає, кішка хлебче, а не п'є молоко. Особливо ретельно потрібно підбирати слова для визначення естетичних властивостей об'єктів, щоб вони викликали у дітей емоційну чутливість. Під час проведення спостережень треба розмістити дітей так, щоб усім було добре видно об'єкт. Вихователь повинен обміркувати весь хід спостереження, прийому, які доцільніше використовувати для активізації пізнавальної діяльності дітей. Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі спостереження Основним методичним прийомом керівництва сприйманням дітей у процесі спостереження є запитання. Продумати і сформулювати запитання до наступного спостереження — найвідповідальніший момент у підготовці до спостереження. Правильно підібрані запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухається думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активізувати діяльність дитини. Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У групах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запитання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені. 82 У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових, проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо. Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей, викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть знайти правильну відповідь. У таких випадках використовується пояс- нення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань. О. П. Усова справедливо вважала, що пояснення вихователя допомагають відкривати дітям те, що треба бачити і як треба бачити. У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ятник. Це будиночок, де живуть голуби. Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підводити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя. Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розповідь. Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосередньо побачити. Наприклад, розглядаючи з дітьми підготовчої групи мурашник, вихователь розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки, лялечки. Важливе значення у керівництві спостереженнями має порівняння. Воно дозволяє сформувати більш чіткі уявлення. Дослідження, проведене К. І. Золотовою, свідчить про те, що на всіх етапах пізнання використання порівняння забезпечує формування більш повних і точних уявлень. Дітей потрібно навчити порівнювати різні явища. Для цього важливо так поставити перед дітьми пізнавальне завдання, щоб вирішення його було неможливим без використання порівняння. Наприклад: чим відрізняється, що спільного? К. І. Золотовою виділено кілька етапів у розвитку уміння користуватися порівнянням. На п е р ш о м у е т а п і діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і порівнюють тільки їх. Наприклад, за контрастними ознаками легко знаходять відмінність у будові тіла кішки і кроля. На д р у г о м у е т а п і знаходять відмінність за менш контрастними ознаками, але під час аналізу орієнтуються, як правило, на одну найбільш характерну ознаку.

На т р е т ь о м у е т а п і здійснюється перехід дітей до більш високого рівня у використанні порівнянь. Діти вміють зіставляти не тільки різко контрастні, але й подібні один до одного об'єкти. Приймаючи до уваги поетапність розвитку у дітей дошкільного віку вміння порівнювати, можна встановити послідовність організації спостережень з дітьми різного віку. У молодшій і середній групі порівняльні спостереження краще проводити за знайомими об'єктами на однорідному, але контрастному матеріалі. Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі відмінності об'єктів, але й знаходити спільне у подібних об'єктах. Необхідно паралельно навчати дітей порівнянню за відмінністю і подібністю. Способи порівняння можуть бути різними. Крім зіставлення у процесі спостереження (чим схожі, чим відрізняються), можна використати порівняння за ілюстраціями, іграшками, а також по пам'яті. Отже, порівняння допомагає активізувати розумову діяльність дітей через знаходження суттєвих ознак, виділення зв'язків, залежностей, а це, в свою чергу, розвиває у дітей інтерес до природи, допитливість, бажання пізнавати нове. У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важливе у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Пострибали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка попливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко ви- користовується звуконаслідування. У групах старшого дошкільного віку ігрові прийоми використовуються рідше, бо увага дітей під час спостережень утримується в основному за рахунок новизни, пізнавальної насиченості. Ігрові прийоми, які використовуються в цих групах, побудовані на змагальності: «Хто перший знайде серед дерев липу», «Хто перший помітить появу пуп'янка чи квітки», «Хто більше назве ознак певного об'єкта». Важливе значення під час проведення спостережень має використання художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню більш яскравих образів, викликає у дітей відповідний настрій. Наприклад, спостерігаючи відліт журавлів, вихователь може прочитати вірш М. Познанської «Журавлі»: Журавлі летять, курличуть, Шлють останнє «прощавай», Літечко з собою кличуть, Забирають в теплий край. 84 Використання в спостереженнях фольклору (загадок, прикмет, легенд) робить їх більш чіткими і конкретними. Прислів'я, приказки, загадки підкреслюють особливості спостережуваного предмета: «Ніс довгий, а голос дзвінкий (комар)». Рідше використовується в процесі спостережень виконання практичних завдань, запропоноване у дослідженні Г. І. Васильєвої. Виходячи на прогулянку, вихователь пропонує дітям простежити за мурашками і розповісти, що вони несуть у мурашник. Це стимулює дітей на пошук запитань, що виникають. Важливою умовою успішного проведення спостережень є включення в обстеження об'єкта різних аналізаторів. Чим більше органів чуттів братиме участь у сприйманні, тим повніше, яскравіше буде уявлення про предмет. Треба дати дитині змогу не тільки побачити предмет, але й відчути його на дотик, понюхати, послухати. Спостереження необхідно проводити емоційно, застосовувати для опису яскраві порівняння «горобчики, неначе у сірі светри одяглися», «синичка нарядна, у жовтій сорочці, чорній краватці». У ході спостереження діти повинні відчути ставлення самого вихователя до об'єктів природи. Наприклад, щоразу, коли вихователь звертає увагу на появу біля квітів красеня джмеля, у нього повинні знайтися добрі слова, які зацікавлять дітей: «Подивіться, хто прилетів до нас у такій гарній пухнастій шубці. Ану, джмелику, пошукай, що наші діти приготували тобі на обід». Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякденному житті, так і на заняттях. Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, вони проводяться за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг матеріалу, потрібний для засвоєння дітьми, визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з явищами неживої природи, рослинним, тваринним світом, працею людей у природі в різні сезони. Слід рішуче усувати такі найбільш істотні недоліки в організації спостережень у природі, як інформаційна збідненість, зменшена розумова активність дітей і, як наслідок цього, недостатня комплексність у виконанні завдань ознайомлення з природою. 

Використання ігор під час ознайомлення дітей з природою

 К.Д.Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи цн одним з найважливіших завдань навчання. Під час ознайомлення дітей з природою досить часто використовуються різні види ігор. 

Гра – основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об'єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Психолог Л. А. Венгер зауважує, що те, що пропущено через гру, діти засвоюють не так, як те, про що вони тільки чули від дорослих або спостерігали самі. 

Надзвичайно важлива роль ігор (особливо дидактичних) у закріпленні, систематизації і узагальненні знань про природу. В дослідженнях (О. П. Янківська) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності на- вчання дітей у дитячому садку, кращій підготовці до навчання в школі. 

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі. Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) — одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Як правило, вони мають сезонний характер. Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення під час використання цих матеріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями інших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними формами і відображення їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов'язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення. 

Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови. Для дітей молодшої групи треба мати 2—3 пісочних ящики з бортиками (часом використовують великі автомобільні шини). Така вимога зумовлюється схильністю дітей до наслідування, бажанням одночасно займатися тим, чим займаються інші діти. Пізнаючи властивості природних матеріалів, маленькі діти люблять пересипати сухий пісок, ліпити з вологого піску пиріжки. З цією метою їм слід пропонувати поліетиленові пляшечки з лійками, совочки і набори різноманітних форм для ліплення печива, пиріжків. По- ступово під керівництвом вихователя зміст ігор ускладнюється. Вихователь показує, як зробити доріжки, містки, і пропонує пускати по них маленькі 192 машини та ін. Важливе значення у збагаченні ігор має спостереження за іграми з піском старших дітей. Під впливом побаченого діти роблять спроби побудувати будинок, і вихователь показує, як його звести, прикрасити тощо. 

Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піску. Для реалізації задумів дітей слід використовувати більше різноманітного підсобного матеріалу: невеликі дощечки різних розмірів, які діти використовують для перекриття поверхів, метлаську плитку, лінолеум, мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення будови, вирізані з картону чи фанери деревця тощо. Все це доцільно зберігати в ящику поряд з двориком для піску. Крім того, дітям пропонують і більш складні технічні іграшки: бульдозер, підйомний кран, різні вантажні машини. Особливу увагу під час керівництва цими іграми приділяють збагаченню вражень дітей під час спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровід, як він оформлений тощо. Доцільно збагачувати задуми дітей і шляхом розглядання картинки. Наприклад, розглянувши зображення станції метро «Університетська», запропонувати побудувати і прикрасити її. При цьому важливе місце у керівництві повинні посідати такі прийоми, як порада вихователя, планування з дітьми послідовності виконання будови, показ прийомів.

 Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовувати виносні пластикові басейни (або ванночки), закріплені на підставках на рівні зросту дітей. Для пізнання властивостей різних предметів, які плавають або тонуть у воді, дітям пропонують різноманітні іграшки: дерев'яні, поліетиленові, залізні; пляшечки з поліетилену, в які діти набирають воду, потім виливають, маленькі поліетиленові ляльки, яких діти купають, тощо.

 Для дітей старшого дошкільного віку доцільно зробити струмок. Він починається з маленького зацементованого басейну і може проходити з тильної сторони тіньових навісів у вигляді неглибокого цементованого жолоба. Для ігор з водою старші дошкільники за допомогою вихователя виготовляють човники з паперу, кори, яєчної шкаралупи тощо, відповідно прикрашаючи їх. Цікаво зробити примітивну греблю, показати дітям, як діє водяний млин. У другу половину дня теплу воду зі струмка доцільно використати для поливання рослин. Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для дітей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З цікавістю розглядають малюки, як вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють снігом, утоптують і перевертають — ніжка готова. Так само наповнюють миску і встановлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фарбами, і ділянка набуде казкового вигляду. 

У середній і старшій групах завдання ускладнюються. Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми: вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному оформленні будівель. Наприклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинками, фортецю — прапорцями. 

Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льодові доріжки. Ковзання по них координує рухи дітей. 

Після новорічного свята слід виставити ялинку на подвір'я, закріпити і прикрасити кольоровими крижинками. З цією метою на прогулянку виносять формочки для піску, підфарбовану воду, шматочки шпагату. Формочки заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода замерзне, формочки на короткий час заносять у приміщення, виймають і розвішують на ялинці. З різнокольорових крижинок можна зробити також казковий зимовий квітник. 

Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними матеріалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо. 

У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей використовуються ігри з вітром, для чого навчають виготовленню млинців, султанчиків з дрібно нарізаних смужок паперу. Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з природою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх успішного проведення слід збагачувати дітей враженнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету. Так, після екскурсії в зоопарк доцільно показати дітям діафільм «Звірина лікарня», прочитати цікаві оповідання І. Сосновського про те, як потрапляють звірі в зоопарк, як до них там ставляться, лікують. Потрібно запропонувати дітям будівельні матеріали, з яких можна побудувати загони для звірів, різноманітні іграшки-тварини, ліки, і гра почне розгортатися. Вихователь повинен тактовно допомагати дітям, сприяти їх ініціативі, творчості, формуванню дружніх взаємин. 

У сільській місцевості діти відображають в іграх враження від екскурсій на молочну ферму, птахофабрику. 

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу. 

 Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна формувати знання про природу, дуже обмежена. Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності. 

Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу. 

У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв'язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам'яті. 

Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спостереженнями.

 В ознайомленні з природою використовуються такі види дидактичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (ут. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками; 4) словесні. 

У дидактичних іграх з природними м а т е р і а л а м и діти оперують з реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У грі «У кого дітки з цієї гілки» вихователь, показуючи дітям плід з якогось дерева, що росте на ділянці, говорить: «У руках у мене дітка. З якої вона гілки? Раз, два, три, цю гілочку знайди». Діти підбігають до відповідного дерева. В грі «Вершки і корінці» вихователь роздає дітям бадилля городини. На столі у неї лежать корінці. Показуючи дітям моркву, вихователь питає: «Корінець, корінець, де твій вершок?» Дитина, у якої знаходиться надземна частина цієї рослини, піднімається, показує її всім дітям і в нагороду одержує корінець.

 У наведених прикладах дидактичних ігор з природними матеріалами ставиться мета навчити дітей за листком пізнавати дерева, закріплювати їх назви; закріплювати знання про листки і плоди дерев, кущів; навчити розрізняти городні рослини.

 У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. 

Наприклад, у грі «Що кому потрібно» вихователь роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення, в яких живуть тварини (собача конура, клітка для кроля, пташник тощо). На інших картинках намальовані різні види кормів для тварин: кістки, морква, капуста, зерно та ін. 

Вихователь ставить на полицю великі картинки з зображенням тварин і починає гру: «Кіт, собака, кролик і півник захотіли їсти. Давайте їх погодуємо. На картинках ви знайдете, чим погодувати і кота, і собаку. Що їсть кіт?» Діти показують відповідну картинку і називають їжу. Після цього картинки ставлять на полицю. Далі вихователь пропонує погодувати собаку, кроля тощо, схвалює правильні відповіді дітей: «Поїли котик, собака та й захотіли відпочити. А будиночків, де вони живуть, немає. Де ж вони, давайте пошукаємо,— продовжує вихователь. У кого на картинці зображено житло собаки? Як воно називається?» Такими запитаннями вихователь змушує дітей згадати, де живуть тварини. Гра закінчується тоді, коли діти розмістять тварин в їхніх житлах. За допомогою цієї гри закріплюються знання дітей про те, чим живляться і де живуть свійські тварини.

 В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані ігри «Свійські тварини», «Квіти», «Зоологічне лото» тощо. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото. Дітям роздають великі картки, у ведучого — маленькі. Хто швидше закриє великі картки, той виграє. Перед дітьми ставиться завдання назвати тварину чи рослину, співвіднести її із своєю карткою. 

Дидактичні ігри з і г р а ш к а м и найчастіше використовуються в молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характерних ознак, голосів. Наприклад, у грі «Чарівна торбинка» вихователь вносить у групу гарну, яскраву торбинку, в якій лежать різні іграшки. «Той, хто вийме з торбинки іграшку,— говорить вихователь,— розкаже про неї віршик або загадку». Діти виймають іграшки, називають їх, показують окремі частини тіла, імітують звуки, розповідають вірші. 

Досить широко використовуються с л о в е с н і д и д а к т и ч н і ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об'єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв'язки в природі, доводити свою думку, узагальнювати. 

Наприклад, у грі «Буває — не буває» вихователь пропонує грати так: «Я вам буду розповідати, яка буває погода, чим займаються діти і дорослі, а ви повинні уважно слухати і відповідати, буває так чи не буває і чому не буває». Вихователь: «Випав великий сніг, вдарив мороз, і зацвіли проліски». Діти: «Так не буває». Вихователь: «Чому?»  Діти: «Сніг і мороз буває взимку, а проліски цвітуть навесні». Отже, в цій грі діти навчаються узагальнювати знання про характерні ознаки пір року, доводити свою думку.

 Методика проведення(природніх) дидактичних ігор

 Для того, щоб дидактична гра досягла мети, необхідно правильно підібрати її відповідно до віку дітей. Ігрові завдання в іграх мають різний рівень складності. 

Ігрові завдання в іграх для молодших дошкільників спрямовані на знаходження предмета за словом, за подібністю, виділення окремих ознак тварин, рослин, пізнання предметів за допомогою одного з органів чуттів на дотик, смак). 

У старшому дошкільному віці ігрові завдання більш складні: описувати об'єкти природи і знаходити їх за описом, складати ціле з частин, класифікувати, встановлювати причинні зв'язки. 

Відповідно до цього в молодшій групі проводяться такі ігри: «Відгадай, яка квітка», «Відгадай на смак», «Чия хатка». 

У середній групі — «Магазин», «Знайди пару» та ін., у старшій групі — «Відгадай, яка це квітка», «Відгадай, де росте», «Коли це буває», «Що я не так сказала», «Плутанина», «Вершки і корінці» тощо. 

Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес до неї будуть тільки тоді, коли вихователь проведе відповідну роботу по ознайомленню дітей з тими чи іншими об'єктами природи, а закріплення уявлень, підведення дітей до об'єднання спільних ознак буде здійснюватися за допомогою дидактичної гри. Не можна уявити проведення дидактичної гри з дітьми, у яких не буде відповідних знань. При всій майстерності вихователя гри не буде. Обов'язковою умовою гри є те, щоб усе в ній виконувалося охоче, з захопленням, щоб діти діставали від неї велике задоволення, а не сприймали як суху навчальну вправу. 

Методика проведення дидактичних ігор у різних вікових групах має ряд спільних і відмінних моментів. 

У молодшій групі 

1.Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосередження уваги дітей. Наприклад, лялька Таня принесла дітям торбинку. Що ж у ній?

 2. Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивості, оскільки гра вимагає відповідних знань. 

3. Пояснення правил у ході гри. 

4. Хід гри. 

5. Позитивна оцінка всіх дітей. 

У середній групі 

1. Сюрпризний момент можна використовувати лише у першому півріччі, оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри. 

2. Розглядання предметів і коротка бесіда про них. 

3. Пояснення правил гри. 

4. Закріплення правил (якщо діти добре засвоюють правила після пояснення вихователя, в закріпленні може не бути потреби). 

5. Хід гри. 

6. Диференційована оцінка дітей. 

У старшій групі 

1. Коротка бесіда про об'єкти природи. 

2. Пояснення правил, закріплення.

 3. Хід гри у першому варіанті.

 4. Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

 5. Хід гри у другому варіанті. 

6. Підсумок гри — оцінка вихователем діяльності дітей у грі. 

7.Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі. 

Другий варіант гри проводиться з обов'язковим ускладненням завдання, щоб подолання труднощів приносило дітям задоволення. Наприклад, при проведенні дидактичної гри «Відгадай за описом» у першому варіанті діти лише описують зовнішні ознаки рослин. У другому варіанті треба не тільки описати рослину, але й розповісти, чим вона важлива для людини, як використовується. 

Проведення кожної гри повинно викликати у дітей інтерес та позитивне емоційне ставлення до неї. 

Наводимо конспект дидактичної гри. 

Гра «Відгадай за описом». 

Мета:Закріпити знання про кімнатні рослини, їх зовнішні ознаки, вимоги до умов життя. Розвивати зв'язну мову дітей, виховувати інтерес до рослин. 

Обладання :Кімнатні рослини. 

Хід гри: Вихователь пропонує дітям роздивитися, які гарні кімнатні рослини в кутку природи, пригадати їх назви, розповісти, які рослини люблять більше світла, які менше, які більше полюбляють вологу, які менше. «Давайте зараз пограємося з ними. Хто-небудь з дітей вийде за двері, а ми тим часом домовимося, яку загадати йому рослину, і, коли він ввійде, розкажемо йому, які у неї листки, стебло, квітки, але називати не будемо. Хто відгадає, той вибере свого товариша, який відгадуватиме далі. Перший раз описувати рослину буду я. Виходь, Толику, за двері, а ми домовимося з дітьми, яку рослину будемо загадувати».

 Вихователь домовляється з дітьми і, коли дитина, що відгадує, заходить у кімнату, починає розповідати: «У цієї рослини листки круглі з вирізаними краями, пахучі, стебло кругле, міцне, цвіте червоними квітками, що зібрані у зонтик». Дитина відгадує, що це пеларгонія. Далі діти описують рослини самі. Гра продовжується, поки не буде описано 5—6 рослин, після чого вихователь пропонує другий варіант гри. Слід не тільки описати рослину, але й сказати, що вона більше любить: стояти ближче до світла, чи далі, багато вологи чи ні. «Ось послухайте,— каже вихователь,— як я розповім. Це дуже гарна рослина з опушеними листками, які ростуть просто з землі. Цвіте майже весь час рожевими або синіми квітками. Любить, щоб земля була волога, а яскравого сонечка не любить». Діти відгадують, що це сенполія, або узумбарська фіалка. 

Коли інтерес до гри згасає, вихователь відзначає, хто з дітей був найуважнішим, швидко відгадував. Пропонує дітям визначити, у кого розповідь про рослину була найкращою. 

Рухливі ігри в ознайомленні з природою розглядаються як засіб закріплення уявлень дітей про повадки, голоси, способи пересування тварин. Багато рухливих ігор, як про це свідчать їх назви «Кіт і миші», «Пташки і кіт», «Квочка з курчатами», «Совушка — сова», «У ведмедя у бору», «Зайці та вовк», «Гуси-гуси», «Хитра лисиця», «Ведмідь і бджоли» та інші, вимагають наявності відповідних уявлень у дітей про спосіб життя, пристосування (до без- шумного пересування у сови, кота), характер рухів, голосів тощо. Важливо сформувати їх під час спостережень, перегляду телепередач, кінофільмів, домагатися, щоб під час ігор діти правильно їх передавали у рухах, голосах.

Дидактичні пазли "Пори року"

   


     Дидактичні пазли"Хто де живе"

 

 

Природничі досліди для дітей

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з метою вивчення цього об'єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з  дошкільниками надавали великого значення Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, мислити, робити самостійні висновки. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню пра- гнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу. Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників. В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об'єкти природи, які наочно виражені, зв'язки між якими доступні осмисленню дітьми. Це встановлення зв'язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних властивостей снігу, залежності росту рослин від зміни тепла, світла, добрив, вологи тощо.

Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть.

Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.

П е р ш и й е т а п — підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляв знання.

Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? А чому вони не замерзають від сильного морозу?»

Д р у г и й е т а п — початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру.

Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій — з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»

Т р е т і й е т а п — хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.

Ч е т в е р т и й е т а п — заключний: обговорення наслідків досліду. Найбільше дослідів у дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об'єктів неживої природи: води, повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на лід і льоду на воду, у перетворенні води на пару. Можна продемонструвати дітям дослід, який переконає їх у властивості повітря заповнювати предмети, що нас оточують. Для цього треба у склянку закласти сухий папірець. Звертаючись до дітей, вихователь просить помацати його, переконатися, що він сухий, а потім пропонує такі умови досліду: склянку з папірцем він занурює у воду. Як діти гадають, намокне папірець чи ні? Вислухавши судження дітей, вихователь занурює склянку і, виймаючи її з води, дає дітям переконатися, що папірець 106 залишився сухим. Разом з дітьми приходять до висновку, що повітря, яке заповнювало склянку, перешкоджало воді. Кидаючи у воду грудку землі, глини, шматок крейди, цеглини, діти за появою бульбашок визначають наявність у них повітря.

Влітку цікаво показати дітям утворення веселки, спрямувавши для цього проти сонця струмінь води. Це переконує дітей в матеріальності цього гарного світлового явища в природі.

За можливістю цікаво організувати дослід з вирощуванням рослин у ґрунті і гідропонним способом.

Більшість дослідів з рослинами проводять для того, щоб переконати дітей у важливості для розвитку рослин основних факторів зовнішнього середовища: води, тепла, поживних речовин. Менше можливостей у дитячому садку для проведення дослідів з представниками тваринного світу.

Цікаві  наукові  досліди  для  дітей

 1.Справжній вулкан

Викладіть питну соду в блюдечко і лийте на неї оцет прямо з пляшки. Піде бурхлива реакція нейтралізації, вміст блюдця почне пінитися і скипати великими бульбашками. Для більшого ефекту можна виліпити з пластиліну «вулкан» (конус з отвором нагорі), розмістити його на блюдце з содою, а оцет лити зверху в отвір. У якийсь момент піна почне вихлюпуватися з «вулкана» - видовище просто фантастичне!

   

2.Соляні чудеса

Приготуйте перенасичений розчин солі (такий, в якому при додаванні нової порції сіль не розчиняється) і обережно опустіть в нього, скажімо, тонкий металевий дріт. Через якийсь час на ньому з'являться кристали. Можете поекспериментувати і опустити в соляній розчин не металевий дріт, а вовняну нитку. Результат буде той же, але кристали розподіляться інакше.

 3.Квіти на воді

Виріжте з кольорового паперу квіти з довгими пелюстками. За допомогою олівця закрутіть пелюстки до центру. А тепер опустіть різнокольорові лотоси на воду, налиту в таз. Буквально на ваших очах пелюстки квітів почнуть розпускатися. Це відбувається тому, що папір намокає, поступово стає важче, і пелюстки розкриваються. Той же самий ефект можна поспостерігати на прикладі звичайних ялинових або соснових шишок. Можна запропонувати дітям залишити одну шишку в ванній кімнаті (вологе місце) і пізніше дивуватися, що лусочки у шишки закрилися і вони стали щільними, а іншу покласти на батарею - шишка розкриє свої лусочки.

4.Таємний лист

Зробити такий лист будинку можна двома способами: 1. Обмакнуть перо або пензлик в молоко і написати послання на білому папері. Обов'язково дайте висохнути. Прочитати такий лист можна, потримавши його над парою (НЕ обпечіться!) Або спробувавши праскою. 2. Напишіть листа лимонним соком або розчином лимонної кислоти. Щоб його прочитати, розчиніть у воді кілька крапель аптечного йоду і злегка змочіть текст.

  

5.Кольорові бомби

Якщо у вас знайдеться кольорова сіль для ванни, дуже цікаво сипати її по трохи в воду ванній і спостерігати, як вона зникає, залишаючи за собою кольорові зигзаги. Поясніть дитині, що в воді сіль розпадається на безліч дуже маленьких шматочків. Але вони нікуди не зникли, вони «розбіглися» по всій ванній, і тому вода стала кольоровою. Красиве виходить видовище, якщо в невелику пластикову пляшку насипати шарами сіль для ванни різних кольорів. Проробляємо в кришці пляшки невеликий отвір, перевертаємо пляшку, потихеньку висипаємо сіль у воду і насолоджуємося, спостерігаючи, як яскраві крупинки падають на дно ванни, залишаючи за собою кольоровий слід.

6.Замерзлі  мильні  бульбашки

У дві баночки налийте порівну мильний розчин. В одну додайте кілька крапель чистого гліцерину. Тепер з цих розчинів один за іншим видуйте два приблизно рівних міхура і покладіть їх на скляну пластинку. Замерзання міхура з гліцерином протікає трохи інакше, ніж міхура з розчину шампуню: затримується початок, і саме замерзання йде повільніше. Зверніть увагу: замерзлий міхур з розчину шампуню зберігається на морозі довше, ніж замерзлий міхур з гліцерином.

Стінки замерзлого міхура з розчину шампуню - монолітна кристалічна структура. Міжмолекулярні зв'язки в будь-якому місці абсолютно однакові і міцні, в той час як в замерзлому міхурі з того ж розчину з гліцерином міцні зв'язки між молекулами води ослаблені. Крім того, ці зв'язки порушуються тепловим рухом молекул гліцерину, тому кристалічна решітка швидко сублімується, а значить, швидше руйнується.

7.Мильна бульбашка з сюрпризом

На слабкому морозі видуйте міхур. Дочекайтеся, поки він лопне. Повторіть досвід з тим, щоб переконатися, що бульбашки не замерзають, скільки б їх не витримували на морозі. Тепер приготуйте сніжинку. Видуйте міхур і тут же скиньте на нього зверху сніжинку. Вона миттєво зісковзне вниз на дно міхура. На тому місці, де зупинилася сніжинка, почнеться кристалізація плівки. Нарешті, весь міхур замерзне. Якщо покласти міхур на сніг - він також через деякий час замерзне.

Бульбашки на слабкому морозі охолоджуються повільно і при цьому переохолоджується. Сніжинка є центром кристалізації. На снігу відбувається те ж саме явище.

8.Робимо воду,яка світиться

Вам знадобиться:

високий стакан - 1 шт.

розчин прального порошку - 20 мл

перекис водню 3% - 10 мл

розчин люминола 3% - 5 мл

кілька кристалів марганцівки

Виготовлення:

Наливаємо в стакан розчин прального порошку.

Туди ж відправляємо перекис водню і розчин люминола.

Окремо розтираємо кілька кристалів перманганату калію (марганцівки) і теж відправляємо в стакан.

При спробі перемішати, суміш спіниться, і буде красиво іскритися.

Але, як вже говорилося вище, після всіх дослідів доведеться вдома прибратися і вимити посуд. Але і цей процес можна зробити захоплюючим, якщо притенить кімнату. Під впливом хлорованої водопровідної води розчини люминола почнуть світитися.

9.ВЕСЕЛКА У СКЛЯНЦІ

Маючи цукор, воду і харчовий барвник, ви можете легко і просто продемонструвати дітям, що таке концентрація. Візьміть 4 склянки і стопку. У склянки насипте цукор: 1 ст.л. - В 1-й, 2 ст.л. - У 2-й, 3 ст.л. - В 3-й, 4 ст.л. - В 4-й. Додайте по 3 ст.л. води в кожну склянку і перемішайте. Додайте по кілька крапель харчового барвника в кожну склянку: червоний - в 1-й, жовтий - у 2-й, зелений - в 3-й і синій - в 4-й. Ще раз перемішайте рідину в кожній склянці. Цукор може розчинитися в повному обсязі. За допомогою шприца або ложки акуратно наливайте рідини різного кольору в стопку шарами в наступному порядку: синя, зелена, жовта, червона. Шари не змішуються за рахунок різної концентрації цукру в кожному з них (з часом вони перемішається) - самий концентрований шар знизу, шар з найнижчою концентрацією зверху.

10.ШИПУЧКА

Шипучка - легкий і веселий експеримент, який призводить дітей в повний захват! Вам знадобляться ложки, ємності, харчові барвники, вода, харчова сода і оцет. Великий піднос допоможе тримати лабораторне місце в чистоті (хоча б часткової). Експеримент буде більш драматичним, якщо ви заздалегідь, подалі від дитячих очей капніть в ложки по кілька крапель харчових барвників, і тільки потім насипте в ложки соду. Всякий раз опускаючи ложку в ємність, для дитини буде інтригою - в який колір забарвиться вода на цей раз.

Ємності наповніть водою на приблизно на 2/3, додайте у воду оцет. І тепер опустіть соду, перешкодивши в воді з оцтом ложку, щоб барвник теж розчинився. Різнобарвне враження гарантовано! Коли ефект шипучки пройде, діти можуть його розбудити повторно, додавши у воду ще більше соди, а потім - ще більше оцту. Все буде шипіти і вихлюпуватися в піддон або прямо на стіл і на підлогу. Будьте готові до невеликої прибирання, зате було весело! 

11.Як рослини п'ють воду

За допомогою цього простого і веселого експерименту ви зможете пояснити і показати дітям, як рослини п'ють воду. Досвід не вимагає особливих пристосувань, а його наочність говорить сама за себе - дитина запам'ятає таке надовго, а швидше за все - попросить повторити досвід ще й ще раз!

Вам знадобиться:

китайська капуста;

харчовий барвник;

банку;

вода.

Кількість предметів залежить від того, в які кольори ви хочете пофарбувати вашу капусту. Відповідно, скільки барвників, стільки потрібно листів капусти і банок. Оптимальний розмір банок - близько 0,5 літра. Якщо під рукою таких немає, з замінять високі келихи для води.

Для початку додамо трохи води в кожну з ємностей. Залежно від того, який у вас тип барвника, розчиняємо в кожній посудині порошок або додаємо по кілька крапель у воду. Чекаємо, поки вода не забарвиться в яскраві соковиті кольори. Попутно розповідаємо дитині, що навіть харчовий барвник не призначений для пиття, і що проводити цей досвід в наступний раз варто також разом з дорослими.

У кожній посудині кладемо по одному листу китайської капусти. Тепер спостерігаємо, як капуста буде пити забарвлену воду. Для найкращого результату залишаємо баночки з капустою на ніч, а вранці радіємо різнобарвним листям!

Найцікавіше, що крім капусти в баночки з водою можна ставити будь-які квіти і дивитися, як зміниться їх забарвлення.

Ознайомлення дітей з різними порами року

Осінь

Перша молодша група

Діти у відповідності з програмою знайомляться з деякими характерними осінніми явищами неживої природи, змінами погоди ( світить сонце, йде дощ, дме вітер) із змінами в рослинному світі ( квіти, листя різного кольору, трава), в тваринному світі ( комахи, птахи). 

Друга молодша группа

Зміст програми:Спостереження на прогулянках і із вікна за природою (сонечко, дощ, вітер). Ігри із султанчиками. Розглядання листя, квітів. Дидактичні ігри з овочами, фруктами, осіннім листям, квітами. Спостереження за збором овочів на городі, посильна участь в цьому дітей. 

Середня група

 Зміст програми:Праця на заняттях і в повсякденному житті. Спостереження за погодою, за вітром ( гойдає дерева, зриває листя). Встановлення зв’язків між станом погоди і одягом людей, іграми дітей. Спостереження за деревами ( різнокольорове листя, його опадання), за птахами на ділянці і під час прогулянок. Спостереження краси осінньої природи. Огляд квітників , грядок. Участь в зборі овочів, фруктів. 

Старша група 

Зміст програми:Розширення уявлень дітей про характерні осінні явища в природі і в с/ г праці. Повсякденні спостереження за станом погоди. Спостереження на ділянці і під час екскурсій за змінами в розвитку рослин, красою золотої осені, за осінніми явищами в житті тварин ( птахів, комах). Встановлення взаємозв’язків між станом погоди і змінами в рослинному і тваринному світі. Формування поняття осінь. Екскурсії на сільськогосподарські об’єкти ( сад, поле, город). 5 Участь дітей в зборі овочів, фруктів насіння. Зразки квітів, складання букетів. Участь дітей в пересадці рослин з квітника в куточок природи. Поповнення і закріплення уявлень дітей про осінь під час бесід, розповідей, читання, оповідань, віршів, дидактичних ігор, перегляду діафільмів. Малювання, аплікація, ліпка по темі осені. 

Зима 

Перша молодша група 

Зміст програми:Спостерігати за такими явищами природи як сніг, називати їх. Сніг білий, пухнастий, холодний. Він ліпиться. В кімнаті він тане, перетворюється на воду. Спостерігати за хмарами, називати їх. Хмари бувають великі та маленькі. Спостерігати за вітром. Називати це явище - “йде дощ”, під час ігор із султанчиками, вертушками. Продовжувати вчити дітей розрізняти дерево – кущ. Спостерігати за птахами: горобцями, воронами. 

Друга молодша група 

Зміст програми:Спостереження за снігопадом на прогулянках, з вікна. Ознайомлення з властивостями снігу ( білий, холодний, красиво блищить на сонці), лід ( холодний, слизький) під час прогулянок. Спостереження за погодою (холодно, мороз). Зв’язок між погодою і одягом дітей. Підведення дітей до розуміння пори року “зима”. Спостереження за птахами на ділянці ( горобці, ворони, голуби). Наслідування рухів птахів, тварин в рухливих іграх. Спостереження за птахами в клітці. Висаджування цибулі на зелень. 

Середня група 

Зміст програми:Повсякденні спостереження дітей за станом погоди. Розширення та поповнення уявлень дітей про зимові явища. Формування поняття “зима”. Підведення дітей до розуміння зв’язків між порою року і видами ігор, розваг з працею людей взимку. Уточнення уявлень дітей про властивості снігу та льоду( сніг м’який, лід твердий, прозорий, в теплі сніг і лід тане, вода на морозі замерзає – перетворюється в лід). Ігри дітей із снігом, льодом. Стан тваринного і рослинного світу. Спостереження за птахами, розпізнавання зимуючих птахів за розміром, забарвленням пір’я, голосами; підгодівля птахів. Розглядання дерев ( на деревах немає листя, на сосні, ялині – голки) Вирощування в куточку природи вівса, ялина для підгодівлі птахів. Бесіди за картинами, розглядання картин, вивчення віршів, народних прикмет, прислів’їв, малювання та ліпка по темі зими). 

Старша група 

Зміст програми:Розширення та поповнення знань дітей про зиму. Характерні явища природи в різні періоди зими (початок, середина, перехід до весни) Повсякденні спостереження: за місяцем, зірками у вечірні години; станом погоди ( снігопади, мороз, метелиця, іній). Спостереження краси зимової природи в різні частини доби. Розширення уявлень дітей в процесі ігор, праці про властивості льоду, снігу. Встановлення зв’язків між станом погоди і станом снігу. Встановлення зв’язків між станом погоди і станом снігу (в морозну погоду –сухий, розсипчастий, в теплу – липкий). Екскурсія в парк, ліс, на водойму. Розпізнавання листяних дерев по корі, гілках, насінні, плодах ( береза. Клен. Тополя); хвойних – по корі, голках, шишках. Повсякденні спостереження за птахами біля штучних годівниць. Порівняння птахів по зовнішньому вигляду, голосу, поведінці. Праця на ділянці. Участь дітей в будівництві із снігу і льоду різних споруд. Спостереження в куточку природи за розпусканням гілок, вирощування рослин, квіткової осади. Бесіди і розповіді дітей про зиму по картинках, спостереженнях. Читання художньої літератури, вивчення віршів, народних прикмет, прислів’їв, загадок.. Перегляд діафільмів, кінофільмів. Відображення зимової природи в зображувальній діяльності дітей.

 Весна 

Перша молодша група 

Зміст програми:Спостерігати за сонцем: сонце знаходиться на небі, воно світить і зігріває землю, воду, все навкруги. Поповнювати уявлення про воду: у воді живе рибка. Воду п’ють, водою поливають рослини. Учити розрізняти землю, пісок. Пояснити, що у землі ростуть дерева, кущі, трава. Помічати і називати найбільш яскраві явища приклади ( тане сніг, біжать струмки, йде дощ), спостерігати та розрізняти квітучі трав’янисті рослини, дерева (один-два види) на ділянці, називати їх, спостерігати за рибками в акваріумі, птахами, метеликами, жуками на ділянці. Вправляти дітей в бережному ставленні до них. Залучати дітей до посильної участі по догляду за рослинами і тваринами. 

Друга молодша група

Зміст програми:Накопичення дітьми уявлень про весняні явища природи під час спостережень із вікна, повсякденних прогулянок ( сонце, тепло, сніг розтанув, йде дощ, зеленіє трава). Розглядання дерев, весняних квітів. Розрізнення комах ( комар, метелик, жук). Спостереження за птахами ( горобцями, воронами) Висівання в грунт крупного насіння, висаджування цибулі, участь в поливі. Ігри з вертушками, піском, водою. Властивості піску ( сухий, сипкий, вологий – ліпиться) води ( ллється, тече) Розглядання ілюстрацій ( квітів, дерев, птахів), картин про весну). Розучування віршів, пісень.

Середня група 

Зміст програми:Поповнення уявлень дітей про весну. Спостереження за погодою, весняними явищами в природі на повсякденних прогулянках, екскурсіях. Встановлення елементарних зв’язків між станом погоди ( гріє сонце, стало тепло, сніг тане, на землі вода, течуть струмки) і працею людей, іграми і заняттями дітей. Спостереження за першими ознаками весни. Виховання вміння помічати красу весняної природи, бережно відноситись до зелених насаджень. Спостереження за появою бруньок, листя на деревах, кущах, квітуванням весняних квітів. Спостереження за комахами ( порівняння по зовнішньому вигляду, способу руху: літають, повзають). Спостереження за жабою ( стрибає, кумкає, ловить і заковтує комах). Спостереження за поведінкою птахів ( прилетіли шпаки, ластівки, несуть пух, соломки для гнізд). Спостереження праці старших дітей по вирощуванню рослин. На дитячому городі, в квітнику, посів насіння бобових, буряків, редиски). Постійне їх поливання, підпушування. Дидактичні ігри з весняними квітами, картинками на яких зображена весна. Бесіди по картинах, розповіді дітей. Читання художньої літератури, вивчення віршів, народних прикмет, прислів’їв, загадок. Малювання квітів, дерев. 

Старша група 

Зміст програми:Збагачення знань дітей про весняні явища природи, працю людей весною. Формування поняття “весна”. Повсякденні спостереження за змінами в неживій природі (збільшується день, сонце гріє сильніше, льодохід, повінь). Ознайомлення із назвами місяців, походження назв, на кличками. Учити визначати прийдешній стан погоди за народними прикметами. Ігри пов’язані із використанням вітру, води. Спостереження на майданчику, екскурсіях за появою перших листочків на деревах, кущах, квітуванням весняних квітів. Спостереження за комахами. Повідомлення знань про корисних (сонечко, мурашки, бджоли) і шкідливих ( травневий хрущ, гусениця, попелиця), спостереження за земноводними ( жаба, тритон). Порівняння по зовнішньому вигляду, пуху, користі, яку вони приносять. Спостереження за гніздуванням птахів, підгодівля пташенят. Бесіда про користь птахів та їх охорона. Спостереження за льодоходом на екскурсіях до річки, озера. Спостереження весняних робіт в парку, на городі, в саду, в полі. Праця людей по вирощуванню рослин на городі, в квітнику. Спостереження за сходами. Вирощування рослин в куточку природи ( живцювання кімнатних рослин, посів насіння для розсади) Дидактичні ігри на розпізнавання весняних рослин, їх групування та класифікація. Настільно-друковані ігри пов’язані с пізнанням природи і праці весною. Бесіди і розповіді про весну по ілюстраціях і спостереженнях.

 Літо 

Перша молодша група 

Зміст програми:Накопичення уявлень дітьми про літні явища в природі на основі чуттєвого сприймання ( світить сонце, жарко, багато квітів). Вчити дітей називати ознаки погоди: ( жарко, дощ, вітер). Формувати знання в дітей про поведінку людей в парку погоду. Продовжувати вчити дітей розрізняти суху та вологу землю та пісок. Проводити ігри з водою та вітром. Розрізняти та називати дерево, кущ. Квітку, траву. Спостерігати за метеликами, жуками, птахами, тваринами. 

Друга молодша група 

Зміст програми: Вчити дітей встановлювати зв’язки між літнього погодою, одягом дітей, їх іграми та поняття “літо”. Порівняння квітів по кольору величині на прогулянках. Спостереження за птахами ( їх багато, вони літають, співають), за комахами, жабами, способом їх руху ( літають, повзають, жаби стрибають). Участь в поливанні дитячого городу, квітника. Ігри з піском, водою. Дидактичні ігри з природним матеріалом, картинками. Розгляд картин, розповіді, читання невеликих оповідань, вивчення віршів, загадок, пісень.

 Середня група 

Зміст програми:Поповнення уявлень дітей про літні явища в природі і працю людей влітку. Збагачення поняття “літо”. Спостереження за станом погоди ( сильно гріє сонце, на небі хмари, сяє блискавка, гримить грім, іде дощ, грози). Поповнення знань дітей на прогулянках та екскурсіях про рослини та тварини – мешканців лісу. Збір грибів, ягід. Уточнення поняття “ліс”. Збір квітів на прогулянках в лісі, на луках. Складання букетів. Спостереження за комахами ( метелики, жуки, мурашки, комахи). Порівняння їх по зовнішньому вигляду, рухах, звуках, які вони видають.(спостереження і порівняння жаби і ящірки) Спостереження на екскурсіях за використанням води ( річки, озера) влітку ( люди купаються, ловлять рибу, катаються на човнах).  Спостереження за птахами і пташенятами. Догляд за рослинами на городі, в квітнику ( полив, підпушення землі). Спостереження за достиганням овочів на городі, фруктів в сад. Участь дітей в збору врожаю. Дидактичні ігри з природним матеріалом ( квіти, листя, шишки, жолуді, і ін.) з картинками на розпізнавання і порівняння предметів, класифікація їх ( квіти, дерева, кущі, овочі, ягоди, гриби) Розгляд ілюстрацій, бесіди про літо по картинках і спостереженнях. Читання дітям художньої літератури. Вивчення дітьми віршів, пісень, загадок, народних прислів’їв та прикмет. Зображення дерев. Квітів, овочів, фруктів в малюнках, аплікаціях. 

Старша група 

Зміст програми:Збагачення і уточнення знань дітей про літні явища в природі, про працю людей по вирощуванню рослин і догляду за тваринами. Спостереження за явищами природи ( ливень, гроза, веселка). Спостереження за небом в різний погоди. Встановлення зв’язків між станом неба і погодою. Ознайомлення дітей з походженнями назв та накличками літніх місяців. Уточнення понять “ліс”, “луки”, “поле”. Спостереження на ділянці, екскурсіях в різні періоди літа квітучих рослин, достиганням плодів, насіння росту і розвитку птахів, земноводних. Збір рослин для куточка природи. Збір квітів, складання букетів, прикрашення приміщень, бесідок. Спостереження краси літньої природи. Розширення та поглиблення знань про охорону природи молодшого. Посильна участь дітей в охороні природі. Екскурсії в різні періоди літа по спостереженню праці людей на городі, луках, в полі, за працею по догляду за тваринами і птахами. Виховання інтересу і поваги до с/г праці людей. Систематичні спостереження і догляд за рослинами городу, квітника (поливання, підпушування, підгортання прополювання). Збір урожаю ранніх овочів. Дидактичні ігри на прогулянках, екскурсіях на розпізнавання рослин в природних умовах їх росту. Настільно-друковані ігри. Бесіди і розповіді по картинах і спостереженнях. Читання літератури, вивчення віршів, пісень, народних прикмет, прислів’їв. Розвиток в дітей інтересу і любові до рідної природи. Відображення вражень про літо в зображувальній діяльності дітей. (малювання, аплікація)

 Ознайомлення дітей з домашніми і дикими тваринами

 Перша молодша група 

Первинне ознайомлення з тваринами: розглядання картинок, іграшок і гра з ними. Спостереження за домашніми тваринами (кішкою, собакою, куркою, курчатами) в повсякденному житті та на заняттях. Вчать дітей впізнавати та називати тварин, виділяти основні частини тіла, звуки які видають рухи. Показ прийомів догляду за тваринами. Ігри на звуконаслідування та наслідування рухів тварин. 

Друга молодша група

 Зміст програми. Виховання інтересу і позитивного відношення до тварин. Спостереження за кішкою, собакою, цуценям, курчатами на заняттях і в повсякденному житті ( кінь, корова, коза) . Розгляд картинок із зображенням домашніх тварин і їх дитинчат. Дидактичні ігри з іграшками і картинками. Наслідування рухів, поведінки тварин в рухливих іграх. Оповідання і вірші про тварин. Годування дітьми домашніх тварин, рибок, птахів. 

Середня група

 Зміст програми. Спостереження за тваринами на заняттях. Спостереження за тваринами і їх дитинчатами на повсякденних цільових прогулянках. Виконання дітьми нескладних доручень по догляду за тваринами куточка природи. Виховання бережного відношення до тварин.

 Старша група 

Зміст програми. Довготривалі спостереження за домашніми і дрібними тваринами куточка природи. Догляд і спостереження за тваринами під час чергування. Виховання в дітей дбайливого відношення до тварин. Екскурсії на пташник. Пасовище. Екскурсії в зоопарк. Уточнення і збагачення знань дітей про тварин під час бесід, дидактичних ігор, розгляду картин, перегляду діафільмів, читання дитячої природознавчої літератури, вивчення віршів, загадок, легенд.

Куточок природи

Облаштування куточку природи у різновікових группах

У дитячому садку дітей ознайомлюють  з природою, та змінами, що відбуваються в ній. На основі набутих знань формуються такі якості, як реалістичне сприйняття явищ природи, допитливість, вміння спостерігати, логічно мислити, естетично ставитися до всього живого. Любов до природи навики бережливого ставлення до неї, сприяють не лише релаксації, але й породжують інтерес до природи. Тому так необхідно мати у дитячому садку живий куточок, де міститимуться кімнатні рослини та якісь тварини. Живий куточок надає можливість зосередити увагу дітей на невеликій кількості мешканців, найбільш типових їх ознаках і тим самим забезпечити глибші й міцніші знання. Різноманіття рослин і тварин, яке діти спостерігають у природі, утруднює виокремлення загального, суттєвого та закономірного у житті рослин та тварин.

     Ознайомлення з обмеженою кількістю спеціально підібраних об’єктів у живому куточку дозволяє вирішити це складне й важливе завдання.  Має значення й просторова близькість мешканців живого куточка. Діти отримують можливість добре роздивитися рослини і тварин, спостерігати за ними тривалий час.

    Мешканців живого куточка діти бачать щодня, і це полегшує роботу вихователя; під його керівництвом діти систематично доглядають за рослинами і тваринами. У цей час діти отримують уявлення про різноманіття рослинного і тваринного світу на землі, про те, як ростуть і розвиваються рослини і тварини, які умови для них потрібно створити. У куточку природи дошкільнята розглядають рослин і тварин, спостерігати за ними. У дітей розширюються знання про природу. За ознайомлення з живими об’єктами у дошкільнят розвиваються спостережливість, інтерес до природи. Крім того, живий куточок сприяє таким пізнавальним процесам як сприйняття, мислення, уява, увага і пам’ять. Діти мислять (встановлюють причинно-наслідкові зв’язки), запам’ятовують назви мешканців живого куточка, придумують ігри. Під час догляду за мешканцями куточка природи у вихованців  формуються трудові навики і такі цінні якості, як працелюбність, відповідальність, екологічна свідомість.

Заняття у живому куточку дозволить побачити:

·         нерозривний і загальний зв’язок живого організму із зовнішнім середовищем, багатофункціональне пристосування до певних елементів середовища;

·         появу нового організму, його ріст, розвиток і умови, що забезпечують ці процеси;

·         специфіку живого організму, його відмінність від предметів;

·          різноманіття живих організмів і різні способи взаємодії із середовищем тощо.

     Відбираючи рослини і тварини для куточка природи, слід враховувати, що живий куточок поповнюють поступово, щоб діти могли роздивитись внесені об’єкти і спостерігати за ними. Поповнюючи куточок природи, слід привернути увагу усіх дітей до нових рослин і тварин, назвати їх, роздивитися разом з дітьми, розказати, де ростуть рослини постійно, визначити її місце у куточку природи і розказати дітям, як за нею слід доглядати.

Вимоги до відбору мешканців куточка природи:

1. Рослина чи тварина мають бути типовою для тої чи іншої систематичної чи екологічної групи. При цьому стає можливість познайомити дітей з основними, типовими рисами, умовами чи способом життя, характерними для великої групи рослин і тварин.

2. Догляд за мешканцями куточка за якістю, характеру праці, за витраченими зусиллями і часу має бути посильною дітям дошкільного віку. Тому відбирають рослини і тварин, невибагливих до їжі та догляду.

3. Рослини і тварини у куточку природи повинні бути привабливої зовнішності, здатні викликати і утримати ще не стійку увагу дошкільняти.

4. Необхідно мати кілька екземплярів одного виду рослин і тварин, діти побачать у об’єктах спостереження не лише спільні, але й індивідуальні ознаки, це сприятиме усвідомленню ними різноманіття і неповторності живих організмів.

5. Рослини і тварини повинні бути абсолютно безпечними, не здатні завдати шкоди здоров’ю дитини.

6. Необхідно врахувати можливість нормальної життєдіяльності, росту й розвитку тварин і рослин в умовах приміщення садочка.

     Розміщуючи мешканців у куточку природи, слід у першу чергу подбати про те, щоб були враховані їхні біологічні особливості та потреби. Адже одні кімнатні рослини потребують багато сонячного світла, і їх слід поставити на найсвітліше місце, інші погано переносить прямі сонячні промені. Крім того, живий куточок повинен радувати око, прикрашати інтер’єр. І нарешті, слід розміщувати об’єкти таким чином, щоб діти могли вільно підходити до них, спостерігати і працювати у куточку природи.

     Усіх мешканців куточку природи у дитячому садку можна поділити на постійних і тимчасових. Перші живуть у куточку цілий рік (рослини, рибки тощо), інших вносять на якийсь час (первоцвіти, комахи). Кімнатні рослини – цінний дидактичний матеріал. Залежно від місця походження кімнатні рослини потребують різного догляду (різного ґрунту, поливу, ступеню освітлення тощо). Цікаві кімнатні рослини тим, що кожна з них має свої терміни і періоди активної вегетації.

     Традиційно у живому куточку тримають риб як місцевих водойм (малий ставковий карась, краснонопірка, верхоплавки), так і невибагливі види екзотичних теплолюбних рибок (гупі, меченосці, скалярії тощо). Бажаними мешканцями куточка живої природи є птахи. За правильного догляду вони добре почуваються, співають. Діти з цікавістю і любов’ю доглядають за ними, годують і стежать за чистотою у клітках. Постійні мешканці куточка живої природи – канарки і папужки. З плазунів можна утримувати тільки черепах – болотяну чи сухопутну.

     Із  ссавців вимогам відбору відповідають передусім гризуни: кролик, білка, морська свинка, хом’як. Невибаглива їжа, малі розміри приміщень для утримання, мирний характер і різноманіття поведінки роблять їх бажаними мешканцями куточка природи.

     Крім того, тварин можна тримати і на території, наприклад, родину курей, качку з качатками, козеня чи кролів.

  Облаштування куточка природи у різних вікових групах

1.     Куточок природи у молодшій групі

    Добираючи мешканців куточка природи у молодших групах, враховують передусім особливості сприйняття дітьми предметів (малюки виділяють яскраві ознаки і властивості), а також пізнавальні завдання. Малюки повинні навчитися впізнавати і називати 2-3 рослини, їхні основні частини (листя, стебло, квітка). Дітей другої молодшої групи залучають до догляду за рослинами: поливають водою, обтирають вологою ганчіркою крупні шкірясті листки рослин. Спостерігаючи за тваринами, малюк вчиться впізнавати їх за зовнішніми ознаками: частинами тіла, характеру руху, звуками тощо.

     У куточок природи молодших груп розміщують рослини, що мають чітко виражені основні частини (стебло, листок) і яскраво та довго квітнуть. Це звичайна герань, фуксія, вічно квітуча  бегонія, бальзамін. Приваблюють увагу дітей і рослини, що мають пістряве листя – аукуба, колеуси. Вчити дітей доглядати за рослинами зручно на араліях та фікусах. З цих видів для спостереження упродовж року вносять 3-4 рослини. Якесь з них має бути у двох екземплярах, щоб діти могли вчитися спостерігати за спільними та індивідуальними рисами рослин.

     У другій молодшій групі у живий куточок ставлять акваріум з рибкою. Для малюків краще обрати рибку яскраво забарвлену, активну упродовж року. Це золота рибка, золотистий і сріблястий карась. Також у цій групі можна утримувати птахів. Бажано, щоб пташка мала яскраве пір’я, веселий характер, була невибаглива до їжі і співала у неволі. Тому варто спинитися на канарці. Утримувати ссавця в куточку живої природи молодшої групи не варто. Епізодично можна заносити клітку з кроликом, морською свинкою чи хом’ячком для короткого спостереження.

2. Куточок живої природи у середній групі

     У середній групі у дітей формують вміння бачити різноманітність властивостей і якостей предметів і їхніх частин. Діти оволодівають складнішими прийомами порівняння, вчаться встановлювати відмінність і подібність предметів, узагальнювати предмети за тими чи іншими ознаками. Ускладнюються знання про рослини і тварин. Дитина п’ятого року вже помічає своєрідність зовнішнього вигляду тварин, будови, руху, способу харчування, встановлює залежність характеру руху від особливостей будови кінцівок.

    У процесі догляду (разом з вихователем) за мешканцями куточка діти оволодівають нескладними вміннями: підтримувати рослину у чистоті, правильно поливати його, мити поїлки і годівнички для тварин, давати корм. Спостерігаючи за рослинами і тваринами, помічають яскраві прояви у рості, розвитку рослини і тварини.

    Розширення завдань вимагає поповнення куточка природи новими мешканцями. Кімнатні рослини повинні мати різну форму і розмір листя, оскільки діти оволодівають новими прийомами підтримки рослин у чистоті: поливають з дрібносітчатої лійки чи обприскують з пульверизаторів рослини з дрібними листками, обтирають вологим пензликом чи щіткою листя, що мають зазубрини, сухим пензликом – опушене листя. Діти навчаються встановлювати спосіб догляду для кожного виду листя.

    До рослин живого куточка молодшої групи додають алое чи агаву, бегонію-рекс, аспарагус. Духмяну герань. Одночасно у куточку природи можуть бути до 6-8 видів рослин. В акваріумі розміщують два види риб, що відрізняються за зовнішнім виглядом і характером: повільний ставковий карась і меткі рухливі верхоплавки або золоту рибку і в іншому акваріумі – рибку з місцевих водойм. У середній групі можна тримати і ссавців: морську свинку чи хом’ячка.

3. Куточок природи у старшій групі

    У цей час основним змістом спостережень стають ріст і розвиток рослин і тварин, зміна їх за сезонами. Діти повинні знати, що рослини для свого росту потребують світло, вологу, тепло, добрива. До пізнавальних завдань зараховують знання про деякі способи вегетативного розмноження рослин, зокрема стеблевими пагонами. Це вимагає поповнення живого куточка новими рослинами: з різноманітними стеблами (виткими, повзучими і прямими), цибуляними тощо. Це можуть бути 2-3 види традесканцій, кімнатний виноград, фікус, алое, зигокактус, цикламен, примула, амариліс, клівія тощо. Вони мають різноманітні за формою і характером листя, стебла, квіти, у них різні потреби світла і вологи.

    В акваріумах добре тримати теплолюбних живородних та ікрометних риб – гупі, меченосців, скалярій тощо. З птахів варто обрати канарок та хвилястих папужок. Зростання і розвиток пташенят, турбота про пташок – цінний матеріал для спостереження. А турбота про родину птахів – джерело добрих почуттів. У старшій групі можна розмістити і черепаху. Зазвичай ця тварина впадає у сплячку взимку. Якщо черепаха живе у куточку кілька років, то сплячки може і не бути, тоді в цей період черепаха стає в’ялою. Зрозуміти причину такого стану і створити відповідні умови для життя тварини. Різноманітним стає і добір ссавців. Окрім морської свинки та хом’ячка, можна розмістити їжака чи білку. Остання більшою мірою ніж інші ссавці у живому куточку, змінює свій образ життя за сезонами. Восени білка частіше ховає рештки їжі до «комірчини», взимку менш рухома, а двічі на рік – линяє.

Майструємо особистий календар природи для дітей

  

Демонстрування ілюстративного матеріалу

 Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного мислення. Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає вирішувати різноманітні завдання, першу чергу уточнювати, закріплювати 85 знання про природні об'єкти, збагачувати їх. Спостереження в природі, наприклад за комахами, не завжди дають змогу розглянути деталі в зв'язку з невеликими розмірами та полохливістю деяких представників. Сприймання статичного зображення на картині, таблиці створює умови для уточнення дитячих вражень. Розгляданню ілюстративного матеріалу належить значна роль у збагаченні існуючих у дітей вражень про об'єкти природи. Тварини на ілюстраціях подаються у природному оточенні, що дозволяє показати дітям зв'язки тварини з умовами середовища. Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об'єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному вигляді. Наприклад, свійських тварин за умов великого індустріального міста. Ілюстративний матеріал є одним з найкращих засобів, який спонукає до розмови наймовчазніших дітей. Він наче наближує об'єкт до дитини, робить його більш зрозумілим і викликає мовну активність дошкільників. Важливе значення має ілюстративний матеріал у вихованні естетичних почуттів, формуванні гуманного, дбайливого ставлення до рідної природи. Поряд з цим треба чітко усвідомлювати, що зображення на картині не дає повного уявлення про предмет через те, що воно: а) плоске, а предмет має об'єм; б) зображено майже завжди не в тій величині, що й реальний предмет; в) інколи позбавлене кольору або не завжди повністю збігається за кольором з натуральними предметами; г) нерухомо показує предмет в одному положенні, не дає уявлення про характерні рухи, звуки. У сприйманні зображення бере участь один зоровий аналізатор. У формуванні ж цілісного образу реального предмета провідна роль належить взаємодії аналізаторів. Отже, треба насамперед піклуватися про створення у дітей правильних уявлень за допомогою методів, що забезпечують безпосередній контакт з реальними об'єктами природи, а збагачення, уточнення і закріплення знань слід проводити з використанням ілюстративного матеріалу. Вимоги до ілюстративного матеріалу, його використання Ілюстративний матеріал, що зображує природні об'єкти, має викликати у дітей чуттєві образи, близькі до сприймання дійсності, тобто вони повинні бути виконані реалістично. Тварини і рослини мають бути показані у природних умовах існування. Цим вимогам відповідають картини відомих анімалістів, майстрів пензля 0.Комарова, В. Ватагіна. Для ознайомлення з природою використовується ілюстративний матеріал, який можна класифікувати за такими видами: 86 а) предметні картинки, тобто такі, на яких зображено певний предмет; б) сюжетні, на яких показано кілька предметів у певному зв'язку; в) художні картини — репродукції відомих майстрів пензля І. Левітана, І. Шишкіна, В. Бакшеєва, А. Грицая та ін. Для ознайомлення дошкільників з природою створені предметні і сюжетні картини. Широко використовуються серії картин С.О.Веретенникової «Свійські тварини», «Птахи», «Трав'янисті рослини»; О. І. Соловйової «Чотири пори року»; «Дикі звірі» П. С. Меншикової. В Україні видавництвом «Мистецтво» видано серії картин «Свійські тварини», «Дикі тварини» (автор 3. П. Плохій), «Дошкільникам про ліс, луг, водойму», «Дошкільникам про природу», 1, 2, 3 випуски (автор Н. Ф. Яришева). Під час ознайомлення дошкільників з природою широко застосовуються дидактичні картини, видані для шкіл, наприклад серія картин «Світ тварин» (автор О. О. Яхонтов). Використовується також книжкова графіка — ілюстрації Є. Чарушина, Ю. Васнецова, Ф. Ярбусової, М. Устинова та ін., яку демонструють дітям переважно в процесі ознайомлення з творами художньої літератури. Для індивідуальної роботи з дітьми, а також роботи з невеликими групами дітей у дитячих садках підбирають різноманітні ілюстрації, листівки, які для зручності використання розкладають в окремі папки за розділами: нежива природа, рослини (лісові, лучні, водойм, декоративні квіткові, культурні), тварини (молюски, комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи, свійські і дикі звірі). Розглядання ілюстративного матеріалу проводиться в процесі повсякденного життя і на заняттях. Враховуючи великий інтерес дітей до картинки, а особливо до зображення тварин, потрібно проводити їх розглядання індивідуально, або з невеликою групою дітей уранці, під час прийому, на вечірній прогулянці. Розглядання картинок може бути засобом перевірки знань дітей, збагачення їх, узагальнення, розвитку мови. Надзвичайно тягнуться до розгляду Ілюстрацій діти з вираженим пізнавальним інтересом до природи, і така індивідуальна робота з ними сприяє їх подальшому розвитку. Цікаві для розгляду книги «У нашому дворі» з ілюстраціями Є. Чарушина, «Малюкам дітлахам про малюків звірят» тощо. Розглядання ілюстрацій у книгах проводять по-різному: іноді корисно розглянути їх до читання, для того щоб створити у дітей зоровий образ тих предметів, явищ, про які йтиме мова. В інших випадках достатньо перегляду ілюстрацій під час читання книги. Ілюстрації розглядають і в процесі бесіди про прочитане. 87 Для роботи з дітьми раннього віку і першої молодшої групи краще використовувати предметні картинки, ілюстрації з зображенням небагатьох об'єктів. Розглядання цього ілюстративного матеріалу (півень, курка, заєць, ведмідь та ін.) проводиться на заняттях і в посякденному житті, і основна його мета — навчити дітей пізнавати зображене на картинці, називати його. У другій молодшій групі картини найчастіше використовують для уточнення і конкретизації уявлень, їх закріплення. Так, після спостережень за кішкою діти розглядають картину «Кішка з кошенятами». Вихователь учить дітей пізнавати тварину, називати характерні її ознаки (розмір, колір шерсті), частини тіла (очі, вуха, хвіст, ноги), деякі дії (спить, грає, хлебче). Організовуючи розглядання сюжетної картини, вихователь використовує дитячий досвід, близький до змісту картини, ставить дітям такі запитання: «Хто намальований на картині? Як ви дізналися, що це кошеня? Якого кольору шерсть у кішки? У кошенят? Якого кольору шерсть у кішки, яка живе у вашому будинку? Чим зайняті кошенята? Що робить сіре кошеня? Що робить кошеня, яке лежить біля кішки? Як ви думаєте, голодне воно чи ні? Чому спить? Чи чули ви, як ходять кошенята? Чому вони ходять тихо?» Наприкінці заняття вихователь сам розповідає за картинкою. Для розглядання в молодшій групі можна використати картини «Собака з цуценятами», «Кури». У середній групі розглядання картин спрямоване на розширення знань дітей. З дітьми розглядають картини «Кролі», «Качки і гуси», «Вовк», «їжак», «Білка». Це дає змогу вивести дітей за межі безпосереднього досвіду. Розглядання картин використовується також для систематизації і узагальнення знань дітей. Наприклад, у середній групі можна використати картини у поєднанні з розповіддю вихователя для розширення і систематизації знань про життя диких тварин у лісі. Вихователь: «Сьогодні я розкажу вам про те, як звірі зимують. Яких ви знаєте звірів, що живуть у лісі? (Демонструється картина «Зайці»). Зайці взимку одягають білі шубки. А для чого? На білому снігу зайчика не видно. Коли їсти захоче — поїсть гілочок. Зайчики лякливі, весь час озираються. А кого вони бояться? Так, вони бояться вовка, лисичку (демонструється картина «Лисиця»). Ось лисичка у рудій теплій шубці біжить по снігу і нюхає, де тут заховався зайчик чи мишка. Лисиця має добрий нюх. Вона чує, де під снігом миші ховаються, і ловить їх. Цим вона і приносить користь. А подивіться, де зайчик заховався. Він білий, і його майже не видно. Як ви гадаєте, чи знайде його лисиця? А ось вовки (вивішує картину «Вовки»), Вони взимку дуже голодні. Вовки сильні, швидко бігають і можуть нападати на коней і на людей. Кого вони наздоганяють? Як ви думаєте, чи можуть вони наздогнати коней?  Ще в лісі живе білка (демонструється картина «Білка»). Про те, як живе білка в лісі і що вона їсть взимку, ви самі розкажете, оскільки бачили білочку». Наприкінці заняття можна поставити запитання: Чому звірі не мерзнуть взимку? Чим вкрите їхнє тіло? Чому у зайчика, білки міняється колір шубки? У старших групах картини можна використовувати для уточнення уявлень, формування понять у процесі бесіди за картиною. Для систематизації знань на основі досвіду добре використати порівняння. До заняття підбирається серія картин, наприклад, про комах «Бабка», «Білан жилкуватий, «Сонечко». Спочатку організується розглядання, потім порівняння, виділення спільних і відмінних рис у будові. Діти приходять до висновку, що у всіх комах шість ніг, є крила, вусики, голова, черевце. А відрізняються тим, що у метеликів на крильцях лусочки, у жуків крила тверді, у бабок — прозорі, з сіточкою жилок. Розглядання пейзажу на картині слід проводити після спостереження за подібними явищами природи. Під час демонстрування картини дітям пропонують порівняти зображене на картині з тим, що вони бачили у природі. Зрозуміти настрій картини (пейзажу) допомагають такі запитання до дітей: «Весела чи сумна ця картина? Чому ви так думаєте? Які фарби потрібні були художнику, щоб показати це? Чому художник так назвав свою картину?» Під час розглядання пейзажу потрібне пояснювальне слово вихователя. Воно має бути лаконічним, образним. Більш глибокому сприйняттю пейзажу сприяють поетичне слово і музика. 

 

 

 

Демонстрування технічних засобів навчання

 Під час ознайомлення дошкільників з природою потрібно використовувати технічні засоби навчання. Проведеними дослідженнями (М. М. Шахмаєв, В. Д. Сич та ін.) доведено, що демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних засобів навчання є одним з джерел інформації, яке наділене великою силою емоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть, збагачуючи водночас знаннями, здійснюючи великий вплив на моральний та естетичний розвиток особистості. Ефективність впливу технічних засобів навчання залежить від правильного визначення їхнього місця у навчально-виховному процесі. Слід пам'ятати, що технічні засоби, органічно включені у навчальний процес, допомагають вихователю вирішити цілий ряд пізнавальних і виховних завдань. Проте ні діафільм, ні кінофільм не можуть і не повинні замінити безпосереднього спостереження природних явищ. 89 Технічні засоби навчання поділяють на три групи: екранні (діафільми, діапозитиви, епіматеріали); екранно-звукові (кінофільми, телепередачі); звукові (радіопередачі, грам- та магнітофонні записи). З екранних засобів навчання під час ознайомлення дітей з природою досить широко застосовуються діафільми і діапозитиви. Д і а ф і л ь м — певним чином змонтована сюжетно завершена система кадрів. Для ознайомлення дошкільників з природою створено значну кількість діафільмів, що мають у своїй основі пізнавальний матеріал. Діафільми, що знайомлять з сезонними змінами у природі: «Чотири пори року», «Природа в зображенні російських художників», «Пори року» (з чотирьох частин — «Літо», «Осінь», «Зима», «Весна»), «Хто як до зими готується», «Хто як зимує», «Хто як весну зустрічає», «Хто як літо проводить». Діафільми, що знайомлять з життям тварин: «Тому що вони гарні», «Свійські тварини», «Дикі тварини», «Хто живе у теплому морі», «Хто живе у холодному морі», «Птахи наших лісів», «Звірі наших лісів», «Це все кішки», «Це все собаки», «Про пінгвінів», «Мавпенятко Френд», «Курчатко Ціп» тощо. Діафільми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайні рослини», «Лікарські рослини». Діафільми, що знайомлять з працею людей у природі: «Осінь у колгоспі», «Зима в колгоспі», «Весна в колгоспі», «Літо в колгоспі», «Вірші про хліб», «Хліб — всьому голова», «Праця колгоспників у різні пори року». Демонстрування діафільмів використовується на заняттях і у повсякденному житті, найчастіше під час розваг. Вони дають змогу розширити знання дітей, вивести за межі того, що діти бачать у найближчому оточенні. До перегляду діафільму проводиться попередня робота: спостереження, читання книжок, пов'язаних із змістом діафільму. Безпосередньо перед показом діафільму з дітьми проводять вступну бесіду, спрямовану на постановку завдання, на що треба звернути увагу під час перегляду. Робота з дітьми після перегляду діафільму може проводитися у різних формах: бесіда, малювання на тему переглянутого діафільму тощо. Значне місце під час ознайомлення дошкільників з природою відводиться д і а п о з и т и в а м . Вони мають ряд цінних переваг перед картинами і діафільмами: 1. Діапозитиви на відміну від діафільмів не зв'язані системою кадрів. Це дає змогу вихователю відібрати тільки ту кількість кадрів і розмістити їх у такій послідовності під час показу, які від повідають дидактичним завданням, віку дітей, логіці матеріалу, що вивчається. 2. Діапозитиви, як і картини, є статичним зображенням, але великий розмір 90 екрана, крупне зображення дозволяють сприймати значно більшу кількість інформації, особливо деталей. 3. Діапозитив, особливо кольоровий, порівняно з картиною, діафільмом має кращу якість зображення: воно яскраве, соковите, наповнене світлом. 4. Цінна особливість діапозитивів — це можливість відображення в них природи місцевого краю. Ця властивість діапозитивів особливо цінна для роботи з дітьми дошкільного віку. Сприймання знайомого викликає у дітей зацікавленість, радість, що важливо для виховання любові до рідного краю. 5. Важливе значення має те, що діапозитиви можна зробити аматорським шляхом. Діапозитиви, виготовлені на місцевому матеріалі, мають переваги перед серійними. У дитячому садку слід створити фонд діапозитивів, знятих на місцевому матеріалі. Це можуть бути найбільш поширені рослини лісу, лук і водойм, декоративні квіткові рослини; цвітіння найбільш розповсюджених дерев і кущів; краєвиди рідних місць у різні пори року; найбільш розповсюджені комахи; свійські тварини; дикі тварини зоопарків. Діапозитиви можна використовувати на заняттях і у повсякденному житті. В дослідженні В. Д. Сич доводиться потреба обмежувати кількість кадрів за умови, що вони несуть смислове навантаження. На одному занятті в старшій групі можна використати 12— 15, у молодших — 8—10 кадрів. Перевищення цих цифр веде до зниження якості запам'ятовування. Найчастіше діапозитиви використовуються для закріплення вражень дітей. Введення перегляду кількох діапозитивів у бесіду про ту чи іншу пору року вносить пожвавлення, стимулює активність дітей. Враховуючи урбанізацію нашого життя і часто неможливість за умов міста показати, наприклад, луки, що цвітуть, красу квіткових рослин на дзеркальній гладіні озера тощо, можна зробити це з допомогою діапозитивів і розповіді вихователя. Перед показом діапозитивів слід запитати у дітей, чи були вони на лузі, які красиві рослини там бачили, чи літали метелики, бджоли, джмелі. Показ діапозитивів доцільно почати з загального вигляду лук, що цвітуть. Яскраве зображення треба доповнити емоційною розповіддю вихователя, наприклад: «Коли на луці розцвітають рослини, він стає дуже красивим. Його можна порівняти з чарівним килимом або з дуже гарною тканиною. Повітря на лузі духмяне, чисте і дуже корисне для людей». А далі демонструються окремі рослини, тварини у сполученні з розповіддю вихователя про них. Цінність таких занять — у формуванні інтересу до природи і дбайливого ставлення до неї. З використанням діапозитивів можна проводити дидактичні ігри. Наприклад, у грі «Відгадай, яка це квітка» вихователь демонструє діапозитиви і пропонує дітям відгадувати назви рослин (декоративних 91 квіткових, дикорослих). Засвоєння назв, в основі якого лежить процес диференціювання образів, має важливе значення для пізнання дітьми природи, адже ще К. Лінней стверджував, що без назви немає знання. Для систематизації знань дітей про об'єкти і явища природи доцільно проводити демонстрування діапозитивів і гру «Де що росте», «Коли це буває», де знайомі дітям рослини, картини природи, завдяки діапозитивам, повертають дітей до спогадів про пережиті ними враження і одночасно ставлять перед ними розумові завдання. : : Враховуючи важливу роль естетичних вражень у формуванні ставлення дошкільників до природи, доцільно ширше використовувати діапозитиви для збагачення дитячих вражень про природу. Дітям подобаються вечори розваг «Спогади про літо», «Кришталева зимонька» та інші, під час яких демонструються рідні краєвиди, пейзажні картини, читаються вірші про природу. Рідше в дитячих садках використовується е п і п р о е к т о р . Якість зображення його, порівняно з діапозитивами, дещо гірша. Методика використання епіпроектора під час ознайомлення дошкільників з природою аналогічна методиці використання діапозитивів. З екранно-звукових засобів навчання важлива роль належить к і н о ф і л ь м а м . Дидактична цінність їх полягає у тому, що вони дають змогу сформувати у дітей більш повні уявлення про явища природи. Переміщення тварини в кадрі допомагає створенню уявлень про її рухи, поведінку, зв'язок з навколишнім середовищем, про її відносні розміри, звуки. Це робить демонстрування кінофільму незамінним у тому випадку, коли не можна провести ознайомлення дітей з природними об'єктами за природних* умов. Широкому застосуванню кінофільмів під час ознайомлення дошкільників з природою в дитячих садках перешкоджає недостатня кількість кінофільмів про природу для дітей і відсутність у багатьох дошкільних закладах умов для демонстрування кінофільмів. Дошкільникам демонструють такі кінострічки: «По гриби», «Зима прийшла», «Весна прийшла», «Діти — друзі птахів», «Русачок», «Звідки стіл прийшов» (перша частина), «Кухоль молока», «Розповідь колоска». Два останніх кінофільми особливо важливо демонструвати міським дітям, оскільки вони переносять дітей в атмосферу праці, зв'язаної з виробництвом найважливіших сільськогосподарських продуктів, показують піклування людей про тварин, рослини. Т е л е б а ч е н н я , яке так міцно ввійшло у наше життя, є також цінним засобом ознайомлення дошкільників з природою. Для них організовано серію телепередач: «Дітям про звірят», яка виходить в ефір у другій половині дня. До передачі треба готувати дітей бесідою про те, що їм відомо про звірят. У процесі сприймання телепередачі керівництво вихователя має непрямий характер: посмішка, поворот голови та ін. Усе повинно націлювати на 92 сприйняття дітьми головних моментів. Після передачі слід закріпити,, осмислити знання, що отримали діти, включити їх у діяльність — малювання, гру, працю. Із звукових засобів навчання найчастіше використовуються слухання г р а м - та м а г н і т о ф о н н и х з а п и с і в . Найчастіше вони використовуються для посилення емоційної насиченості занять. Наприклад, бесіду про весну пожвавить включення грамзапису голосів птахів, яких діти слухали навесні. Ефективне поєднання перегляду діапозитивів із слуханням грам- або магнітофонних записів. Так, поетичному сприйманню картин кожної пори року допоможе прослухування чудових п'єс П. І. Чайковського з альбому «Пори року» — «Підсніжник», «Осіння пісня» та ін. Рідше використовуються під час ознайомлення дошкільників з природою р а д і о п е р е д а ч і , оскільки спеціальних передач про природу для дітей виходить досить мало. Під час слухання радіо важливо уникнути моментів, що відвертають увагу дітей. Діти повинні включитися у відгадування затадок, виконання домашніх завдань. Після передачі вихователь дає змогу дітям обмінятися думками, відповідає на їхні запитання, уточнює, як вони зрозуміли зміст передачі. 

Структура дослідів: І етап - підготовка дітей до досліду, їх зацікавлення. ІІ етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень. ІІІ етап - хід досліду: спостереження за ходом досліду, обмін думками. ІУ етап - заключний: обговорення наслідків досліду.

Структура дидактичної гри: 

1. Сюрпризний момент. 

Сюрпризний момент (І півріччя).

Коротка бесіда про об»єкти природи.

 2. Розглядання і коротка бесіда про предмети (назва, властивості).

Розглядання і коротка бесіда про предмети (назва, властивості). Пояснення правил гри, закріплення. 

3. Пояснення правил гри. 

Пояснення правил гри. 

Хід гри в першому варіанті. 

4. Хід гри. Закріплення правил (при потребі). 

Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

 5. Позитивна оцінка всіх дітейю 

Хід гри. Хід гри у другому варіанті. 

Диференційована оцінка діяльності дітей. 

Підсумок гри – оцінка вихователем діяльності дітей у грі.

 Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі.

Словесні методи ознайомлення дітей з природою

Даючи загальну характеристику методам ознайомлення дошкільників з природою, ми відзначали, що першорядне значення мають методи, які забезпечують наочне сприймання, що зумовлене характером пізнавальної діяльності дітей, а саме тим, що основною формою мислення дошкільників є наочно-образне. Однак слід завжди пам'ятати про те, що в процесі пізнання чуттєве і раціональне взаємодіють. Звідси — важливе значення використання словесних методів, пошуки оптимальної взаємодії їх з наочними методами.

Дослідження останніх років (М. М. Поддьяков) вказують на те, що в дошкільній педагогіці існує деяка недооцінка словесних методів, яка може призвести до того, що не повною мірою будуть використані можливості розумового виховання дошкільників.

Недооцінка словесних методів у роботі по ознайомленню дошкільників з природою негативно позначається на формуванні пізнавальних інтересів, адже відсутність цікавої розповіді, в якій розкриваються зв'язки, збіднення інформативності спостережень, розгляду ілюстрацій та ін. не забезпечують активного функціонування мозку дитини, гальмують бажання спілкуватися з природою, пізнавати її.

 Недооцінка використання словесних методів знижує естетичну насиченість зустрічей з природою, а це не сприяє формуванню у дітей емоційно-позитивного ставлення до природних об'єктів. Не можна без достатнього використання словесних методів розвинути мову і мислення дітей. До словесних методів відносяться розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої літератури, бесіди про природу. Розповідь вихователя Ф. Фребель, високо оцінюючи значення розповіді вихователя, зазначав, що хороший розповідач — неоціненний скарб. Добре тим дітям, які його мають.

Вітчизняні педагоги К- Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідача — неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя. Чим же цінна розповідь як метод ознайомлення з природою? По-перше, оперативністю. Володіючи знаннями про різні явища, об'єкти природи, вихователь може негайно задовольнити дитячу допитливість, сформувати ставлення до об'єктів природи. По-друге, цінність розповіді полягає у тому, що вихователь може використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації процесу навчання. По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'єктів природи або його 116 зображенні на картинці, що забезпечує тісний взаємозв'язок між наочністю і словом. По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей і їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ у природі. Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у пам'ять і є також важливим позитивним моментом для широкого застосування її в роботі з дошкільниками. Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про природу; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і залежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові .розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав. Наприклад: «У неділю я пішла на ставок покупатися. Лежу я на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла комаха — це була личинка бабки. Мабуть, настав час їй перетворитися на дорослу бабку, а сумочка моя нагрі- лася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не турбувати її і подивитися, що ж буде далі. А відбулося ось що. Спочатку шкірка на її спинці луснула і через тріщинку бабка стала поступово виповзати. Мабуть, їй було це важко і часом вона відпочивала. Вона ще не була схожа на красуню з блискучими крильцями, бо вони були зім'ятими, не розправленими. Поступово бабка розправляла крильця. Цілий день я пробула на ставку і побачила, що лише надвечір, коли крила у бабки розправилися і затверділи, вона вирушила у свій перший політ. Я простежила за нею очима і побажала, щоб їй добре жилося і щоб усе літо вона прикрашала нашу природу, ловила комарів і мошок».

До сюжетних розповідей належать і с л о в е с н і л о г і ч н і з а в д а н н я — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити.

Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що: - проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань; - розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення; - моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних завдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників; - у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти стверджуються у знаннях про природокористування, ставленні до природи.

 Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання про об'єкти природи. Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природокористування.

 В дошкільному віці діти повинні засвоїти такі правила:

1)     Треба оберігати рослини, тварин, не брати їх з місць існування.

2)   Треба дбайливо ставитися до землі, води, повітря, бо це середовище, де живуть живі істоти.

3)   Про землю треба турбуватися, підживлювати її.

4)   Воду треба використовувавти економно, бо вона дуже потрібна всім: рослинам, тваринам, людям.

5)    Не можна забруднювати водойми, кидати туди різні предмети.

6)   Не можна па лити вогнища, оскільки дим забруднює повітря. --Перебуваючи у лісі, на луці, річці, треба знати, що там постійно живуть комахи, птахи, риби, звірі, для яких це рідна домівка.

Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псу вати рослини, не смітити, не кричати.

Ось приклад словесного логічного завдання на одне з цих правил: «Толик з мамою пішли купатися на річку.— Дивися, мамо, скільки великих черепашок у воді. Можна я з ними пограюсь? — запитав Толик у мами.— Не можна,— відповіла мама. Що це були за черепашки? Чому мама не дозволила гратися з ними?» Відповіді дітей: «Це були не просто черепашки. В них жили слимаки. Якщо Толик буде гратися на березі, вони загинуть. Це не іграшка. Вони без води не можуть жити. Вони корисні для річки. Є такі, що воду очищають». Вихователь повинен підтвердити правильність суджень дітей, знання ними правил ставлення до природи. У тих випадках, коли у дітей не виявилося подібних знань, вихователь розповідає сам. Наприклад: «Восени в саду осипалося листя і лежало золотистим килимом.— Сьогодні підемо згрібати листя,— сказала мама Вові.— А можна я нагребу купу і розпалю вогнище? — запитав Вова.— Не можна,— відповіла мама». Чому мама не дозволила Вові розпалювати вогнище? Як правило, заборону на розпалювання вогнищ діти пов'язують з власною безпекою: «Тому що можна запалитися і згоріти», «Може бути пожежа». Підтвердивши відповіді дітей, вихователь розповідає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повітря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповіла. Листя треба згрібати у купи і прикидати землею. Воно перегниє, і буде хороше добриво для рослин.

Словесні логічні завдання використовують і в повсякденному житті і на заняттях. Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях використовуються описові розповіді, мета яких — подання інформації про ті чи інші об'єкти природи.

 Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картинкою, розкривають взаємозв'язки — «таємниці», і це зумовлює зацікавленість дітей.

Описова розповідь повинна містити такі е л е м е н т и і н ф о р м а ц і ї: Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розповідях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, най більш цікаві сезонні зміни. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини. Починати розповідь з естетичних особливостей об'єкта природи важливо для формування емоційно-позитивного ставлення дітей до об'єктів природи. Якщо дитина любитиме світ природи, який її оточує, у неї не підніметься рука, щоб зруйнувати його і позбавити краси. Якщо у дошкільному віці закласти розуміння краси і добра (а краса і є добро у своєму найвищому прояві), воно назавжди залишиться у дитини. Інформація про зв'язок рослин, тварин з умовами життя вводить дітей у розуміння зв'язків у природі, закладає ті системні знання, які є основою екологічного виховання. Інформація про значення рослин, тварин у природі і житті людини важлива насамперед з точки зору формування ціннісних орієнтацій, які відіграють функцію орієнтира, мотиву поведінки. Ось приклад розповіді під час розглядання золотоочки, що залетіла у кімнату: «Цю комаху називають золотоочкою. А знаєте чому? Придивіться уважніше, у неї насправді золотисті очі. Дуже ніжна комашка. Які у неї гарні світло-зелені блискучі крильця з тоненькими жилками! Живе золотоочка у садах і лісах. їжею її є попелиці. Влітку золотоочки відкладають на нижній стороні листків малесенькі яйця. З них виходять личинки, які поїдають дуже багато попелиць. І доросла золотоочка, і її личинки приносять велику користь садам і лісам, прикрашають нашу природу, і тому їх треба всюди оберігати».

Розповідь можна щоденно використовувати під час спостережень на прогулянках, розглядання картинок і за потребою на заняттях по ознайомленню з природою. Введення розповіді в спостереження посилює інформативність їх, викликає у дітей зацікавленість, сприяє формуванню екологічної культури.

 Елементи розповіді можна органічно вплітати у канву спостереження, доповнюючи інформацією різноманітного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповідь після розглядання об'єкта, коли, наприклад, дії тварини цілком поглинають увагу дітей, коли об'єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дітей. Наприклад, ось на дзеркальній гладіні ставка, басейну діти побачили водомірку. Вони стежать за її миттєвими рухами, відзначають особливості будови — ноги широко розставлені. Проте ось водомірка зникла, і, доповнюючи бачене, вихователь розповідає дітям: «Справді ж цікава комаха. Кого вона вам нагадує? Вона нагадує ковзаняра, який швидко мчить по блискучому льоду. А знаєте, чому її назвали водоміркою? Тому що, ковзаючи по воді, вона наче вимірює її. Чому ж водомірка не тоне у воді? Тому, що тіло її легеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волосками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Поміж волосками зберігається повітря. Живиться водомірка дрібними комахами, які падають у воду. Видивляється вона їх, ковзаючи по воді. Водомірка добре бачить і в разі небезпеки швидко тікає. Восени вона виходить на берег і ховається на зиму під каміння або у мох. Бачите, як цікаво, коли поруч з нами живуть такі тварини. Не заважайте водоміркам і не лякайте їх. Хай вони займаються своїми справами».

 Під час розповіді треба активізувати дітей запитаннями, вислухати їхню думку. Інтерес і активність дітей посилюються картинкою, яка інколи може бути використана і в процесі розглядання об'єкта для того, щоб продемонструвати масове цвітіння, розглянути деталі на збільшеному зображенні тощо.

Широке використання розповіді в роботі з дошкільниками вимагає від вихователя достатніх знань про багату і різноманітну природу України, а також формування вміння розповідача.

Ріст та розвиток живих організмів(розповідання інформації за допомогою наочних карток)

    









Використання дитячої природознавчої літератури

Твори дитячої природознавчої літератури сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати.

Через твори дитячої художньої літератури дошкільники не тільки ознайомлюються з фактами з життя природи, але й із зв'язками, залежностями в природі. Наприклад, казка «Перше полювання» В. Біанкі знайомить з захисними пристосуваннями різних тварин.

Читання дітям художніх творів, вивчення віршів сприяють збагаченню мови дітей, формуванню »уміння образно висловлювати свої думки. Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості. Вона ставить перед дітьми нові запитання, спонукає приглядатися до навколишньої природи. 120 Надзвичайно велика виховна роль дитячих книг про природу. Це зумовлено впливом творів художньої літератури на емоційну сферу дітей.

Сприймаючи художні твори, вразливі дошкільники проймаються ставленням письменників і поетів до природи, навчаються бачити в ній незвичайне, цінити красиве, глибше відчувають настрій у природі. Через художню літературу природознавчого змісту формується ставлення дітей до природи, що надзвичайно важливо у наш час, позначений увагою до екологічного виховання. Дослідження показують, що дитяча природознавча книжка займає одне з чільних місць в екологічному вихованні дошкільників у сім'ї. Письменники знайомлять дітей з природою, використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час добору художніх творів про природу для читання їх дітям слід враховувати такі вимоги: Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними. Це стосується і пізнавальних казок, і реалістичних оповідань. Зв'язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабливими. Мова художніх творів повинна бути виразною, поетичною. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення дітей з природою, має проводитися ідея розумного, дбайливого ставлення до природи. Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків і більшість творів сучасних письменників, що пишуть природознавчі книжки для дітей. З письменників-класиків широко використовуються в роботі по ознайомленню з природою твори К. Д. Ушинського «Чотири бажання», «Бішка», «Васька», «Діти у гаю», «Історія однієї яблуньки», «Як сорочка у полі виросла» та ін., в яких доступно, поетично змальовуються явища природи, праця людей у природі. Золотим фондом увійшли у коло дитячого читання твори Л. М. Толстого «Кошеня», «Лев і собачка», «Пожежні собаки», «Стрибок», «Акула» та інші. Твори В. Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Хвости», «Пригоди муравлика», «Чий ніс кращий», «Лісові хатинки») і у жанрі реалістичних оповідань, сприяють формуванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, птахів, звірів, їхні зв'язки з умовами існування.

 Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких почуттів любові до рідної природи твори М. Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять, слухати дошкільники твори Є. Чарушина, сповнені теплих, добрих 121 почуттів до тварин. Велику симпатію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки. Багато творів І. Соколова-Микитова («Рік у лісі», «Квіти лісу» та ін.) сприяють залученню дітей до сприймання краси природи.

Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Л. Глібова, М. Рильського, П. Тичини і російських поетів О. Пушкіна, Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсеніна про природу.

Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є. Шморгуна, В. Чухліба. У творі Є. Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення до них. Українським дитячим видавництвом «Веселка» видаються для дошкільників цікаві пізнавальні книги про природу «Весна», «Літо», «Квіти», «Журавлина», «Що ти знаєш про комах», «Що ти знаєш про риб», «Що ти знаєш про тварин», в яких не тільки подається цікава інформація з ілюстраціями, але й ставляться перед дітьми відповідні завдання, виконання яких сприяє кращому засвоєнню знань про природу.

Серед російських письменників слід виділити Н. Павлову. Багато її творів, написаних у жанрі пізнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкільниками. Це казки «Знахідка», «Під кущем», «Як хмаринка», «Травка - муравка» та ін. Цікаві твори І. Акімушкіна «Чиї сліди», «Це все кішки», «Це все собаки» тощо. У роботі з дошкільниками використовуються твори М. Сладкова. Його книга «Барвисті крила», ілюстрована чудовими фотографіями автора, знайомить дітей з цікавим світом комах.

Багато творів для дітей створив Ю. Дмитрієв. Його книга «Хто в лісі живе і що у лісі росте» може вважатися справжньою маленькою енциклопедією для дітей. У книзі «Танок пелюсток» подаються цікаві відомості про рослини, а у книзі «Для чого птахам хвіст» автор знайомить маленьких читачів з цікавими пристосуваннями птахів до польоту.

Плідно працює над створенням дитячої природознавчої книжки письменник Г. Снєгірьов. Його твори «Хто саджає ліс», «Михайло», «Рачок- морехід», «Верблюжа рукавичка» та інші мають цікавий пізнавальний сюжет. Наприклад, в оповіданні «Хто саджає ліс» показано зв'язок життя птахів з лісом. Мисливець прийшов на галявину, на якій ніколи не росли дуби, та й близько ніде він дуба не бачив. Звідки ж взялися ці молоденькі дубочки, хто їх посадив? Раптом його увагу привернув красивий крупний птах. Мисливець пізнав у ньому сойку і вирішив простежити за нею. Він побачив, що сойка принесла щось у дзьобі і сховала у мох біля пенька. Коли сойка відлетіла, 122 мисливець вирішив подивитися на схованку. В ній він побачив два жолуді. Так ось хто саджає ліс. Сойка робить собі запаси на зиму, але потім не всі знаходить, і частина жолудів проростає, виростають молоденькі дубки. Дитяча природознавча література використовується на заняттях і у повсякденному житті. Дослідження Є. Ф. Лукіної, Е. П. Клочкової свідчать про те, що сприймання поетичних образів природи буде значно глибшим, якщо у дітей сформовані конкретні уявлення про найвиразніші картини природи в різні пори року, життя рослин, тварин. Тому найчастіше природознавчу книгу рекомендується читати після спостережень. При цьому художні твори допомагають підсумувати побачене, доповнити, поглибити спостереження, спрямувати увагу дітей на дальше сприйняття природних явищ.

Читання природознавчої книги найчастіше пов'язується з бесідою. В процесі бесіди важливо допомогти дітям зрозуміти зміст твору, повніше і глибше засвоїти його. Бесіда повинна вестися емоційно. Вона не будується на переказі прочитаного тексту. Головну увагу слід приділити розкриттю зв'язків, осмисленню фактів. У бесіді важливо встановити зв'язки особистого досвіду з новими знаннями. Обов'язкова вимога до бесіди — зберегти у дітей безпосе- редність вражень від художніх образів. Наприклад, після читання вірша С. Маршака «Вусатий-смугастий» можна поставити дітям такі запитання: «У кого вдома є кошеня? Що воно любить їсти? З чим найбільше любить гратися? Як кошеня захищається?» Невелике оповідання, казку інколи можна прочитати дітям до спостереження, щоб викликати інтерес. Наприклад, казку Н. Павлової «Як хмаринка» можна прочитати до проведення спостереження і відразу ж запропонувати знайти цю рослину за описом на луці. Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень. Образна мова їх допомагає виділити особливості явищ, певні якості предметів, посилити естетичне сприйняття природи. Наприклад, під час снігопаду добре прочитати уривок з твору І. Сурикова «Перший сніг»: Білий сніг пухнастий Падає, кружляє І на землю тихо Стелиться, лягає.

Загадки, прислів'я, в яких сконцентровані характерні ознаки рослин, тварин, широко використовуються переносні значення слів, метафори, алегорії як засоби образного відображення, швидше сприймаються дітьми, якщо вони пов'язані з безпосереднім сприйманням об'єктів природи. Наприклад, діти розглядають узор на розмальованому морозом вікні. Вихователь питає, до чого подібний цей узор. «Наче казковий ліс намальований»,— відповідають 123 діти. «Без рук, без олівця малює без кінця,— відгадайте, що це за художник».

Цінне також використання прислів'їв, в яких, на думку К- Д. Ушинського, відобразився народний погляд на природу, з якого діти повинні черпати народну мудрість, привчатися до спостережливості: «Де багато пташок, там немає комашок», «Зимою сонце світить, та не гріє», «Багато снігу — багато хліба», «Зимою деньок, як комарів носок», «Що посієш, те й пожнеш».

 Отже, художня природознавча книга найчастіше використовується для розширення знань дітей про відомі їм предмети і явища природи. Слухання художніх творів пов'язане з активною діяльністю відтворюючої уяви. Цей процес буде тим дійовішим, чим повніше будуть сформовані образи у дітей про навколишню природу.

Бесіди у педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямована, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в тому, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в процесі бесіди створюються можливості для використання раніше набутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції.

Під час бесід виховується ставлення дітей до природних об'єктів.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою використовуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

В с т у п н а б е с і д а ставить за мету пов'язати попередні знання дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Найчастіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскурсіями. Наприклад, перед екскурсією на річку вихователь запитує: «Чи були ви, діти, на річці? Як називається наша річка? Що цікавого бачили ви на річці?» Досить часто використовується с у п р о в і д н а б е с і д а у поєднанні із спостереженнями, розгляданням ілюстрацій, під час дослідів тощо. Питання, які ставить вихователь, повинні активізувати думку дітей, вести їх від виділення зовнішніх ознак до порівнянь, встановлення зв'язків і залежностей. Наприклад, під час спостережень за погодою з'ясовують, яка сьогодні погода. Чи такою ж вона була вчора? Чому сьогодні стало прохолодніше? (Хмари закрили сонце, дме холодний вітер тощо).

З а к л ю ч н а б е с і д а спрямована на систематизацію і узагальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточнення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні проводяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, наприклад, що бачили діти на водоймі, на луці, у 124 лісі. Можуть проводитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо).

Під час цих бесід узагальнюються знання дітей, набуті за тривалий час. З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає найбільш ретельної підготовки дітей і вихователя. Успіх узагальнюючої бесіди залежить від: Чуттєвого досвіду дітей. Плану бесіди, в якому слід передбачити, які питання треба уточнити, до яких узагальнень і висновків потрібно підвести дітей. Правильного добору ілюстративного матеріалу. Бесіда — це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення. Ось чому заключній бесіді в старшій групі про осінь повинні передувати екскурсії і цільові прогулянки в різні осінні місяці у ліс, парк, на водойму, збір урожаю на городі, перегляд діафільмів «Осінь», «Хто як до зими готується», дидактичні ігри на закріплення знань про дикорослі і культурні рослини, тварин, розучування віршів про осінь тощо.

Вихователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесіди, який зміст треба уточнити, конкретизувати, які суттєві зв'язки для узагальнень і систематизації слід виділити, до яких узагальнень і висновків необхідно підвести дітей у ході бесіди.

Бесіда починається найчастіше з аналізу явищ, фактів, виділення їх особливостей, ознак, суттєвих зв'язків і залежностей між явищами. Такий аналіз забезпечує перехід до узагальнень, систематизує розрізнені факти. Аналіз і підготовку до узагальнень у першій частині бесіди забезпечують запитання до дітей. У бесіді про осінь: «Які ви знаєте осінні місяці? Яка погода була на початку осені, в середині і в кінці? Чому дні стали коротші, а ночі довші? Які квіти цвіли на початку осені в саду, в лісі? Які комахи літали біля них? Чому пізньої осені не цвіли квіти і не літали комахи? Які птахи відлетіли від нас? Чому вони відлетіли? Які птахи залишилися? Чим вони живляться тепер? Як готуються зимувати жаби, їжачки? Чому вони засинають?» Опора на досвід дітей і логічна послідовність запитань забезпечують більшу зацікавленість, активність дітей, підводять до більш узагальненого розуміння зв'язків у природі. До запитань вихователя ставляться певні вимоги. Запитання: Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми. Мають бути зрозумілими, точними, короткими. Повинні містити одну думку. 125 Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те, що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей. У середньому кількість запитань у бесіді має дорівнювати 12—14. Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб використати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям пригадати і виділити суттєві ознаки явищ. Це — календарі природи, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засоби— діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиченість бесіди.

 В процесі бесіди можна використовувати знайомі дітям вірші, прислів'я, загадки, приказки. Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислуховувати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними висловлюються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторювали їх за вихователем.

Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитися в кінці сезону. Навесні, влітку в зв'язку із значним збільшенням пізнавального матеріалу, який набувають діти під час ознайомлення з природою, можна проводити 2—3 бесіди. Наприклад, враження, одержані дітьми під час екскурсій чи цільових прогулянок у ліс, на луки, на поле, уточнюються і систематизуються під час бесід на такі теми: «Що ми бачили в лісі», «Що ми бачили на луці», «Що ми бачили на полі». Специфіка змісту бесіди визначає її тип, своєрідність проведення, використання наочного матеріалу.

Заключні бесіди часто проводяться з дітьми старшого дошкільного віку як контрольні заняття. Використання всіх словесних методів, і особливо бесід, потребує широкого введення емоційного фактора. Цього можна досягнути введенням ігрових прийомів, змагальності типу телевізійної гри «Що, де, коли», постановкою перед дітьми завдань на відтворення дій тварин тощо.

Казка про краплю яка подорожувала

 

 

 

 

Колообіг води у природі(ілюстрація)

Праця в природі як один з основних методів 
ознайомлення дошкільників з природою

 Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання таких педагогічних вимог: Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на ви рішення завдань всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до природних об'єктів тощо.

Праця дітей має бути мотивованою. Дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить, тоді завдання буде виконуватися з інтересом, охоче. Наприклад, організуючи дітей на розпушування ґрунту на грядках, вихователь мотивує потрібність праці так: «Бачите, яка щільна кірочка утворилася на землі. До корінців не надходить повітря, і рослини будуть погано рости. Треба розпуши ти землю, щоб повітря могло надійти до корінців».

 Праця в природі має бути посильною для дітей різних вікових груп. Залучаючи дитину до праці, доручаючи їй певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з  тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно. Успіх приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під впливом виконання завдань і високої оцінки вихователя, важливі для формування у дітей любові до праці.

Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так і в повсякденному житті. Лише за допомогою систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки. Праця в природі має бути добре організованою. Під час колективних занять усі діти повинні працювати одночасно. Весь потрібний інвентар повинен бути заготовлений раніше. Пояснення і показ вихователя мають бути короткими і цікавими. Важливо створити в групі позитивне емоційне ставлення до виконання трудового завдання, щоб праця викликала у дітей радість від спільних зусиль, щоб дітей захоплював загальний темп роботи. Емоційне піднесення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

1)     Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері).

2)   Інвентар повинен відповідати заростові дітей.

3)   Діти повинні працювати у спеціальному одязі.

4)   Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.

5)    Після закінчення роботи слід добре вимити руки.

Вимоги до додержання техніки безпеки:

1)     Акваріуми, клітки з тваринами, рослини розташовуються з таким розрахунком, щоб дитина могла здійснювати догляд за ними, стоячи на підлозі.

2)   Категорично забороняється перенесення маси більше 2— 2,5 кг для дітей старшого дошкільного віку.

3)   Не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя.

4)   Загальний час, що відводиться на виконання роботи, не повинен перевищувати 30 хв. При цьому кожні 7—10 хв треба проводити зміну діяльності дітей або влаштовувати перерви.

 Види праці в природі, їх зміст у різних вікових групах

У дитячому садку організуються такі види праці в природі:

1)     Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами;

2)   З доглядом за тваринами;

3)   З охороною природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, має такий зміст: Підготовка ґрунту до посіву (перекопування, розпушування) — виконується дітьми старшої групи. Планування грядок (старша група). Посів насіння — всі вікові групи. Діти молодшої групи висівають більш крупне насіння. Садіння розсади — середня і старша групи. Садіння живців кімнатних рослин — старша група. Поливання — всі вікові групи. Розпушування — середня і старша групи. дітей до витирання Прополювання — старша група. Витирання листків кімнатних рослин — усі вікові групи. Обприскування, зрізування сухих листків — старша група. Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми старшої групи разом з вихователем. Збирання врожаю — всі вікові групи.

Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами, містить:

1)     Самостійне приготування кормів для птахів, кролів — старша група.

2)   Самостійне годування — старша група.

3)   Інші вікові групи ви конують доручення під керівництвом вихователя. Чищення кліток, миття поїлок тощо — старша група.

4)   В інших вікрвих групах діти виконують окремі доручення.

Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:

1)     Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя — виконує ться дітьми всіх вікових груп.

2)   Підгодовування птахів — виконується дітьми всіх вікових груп.

3)   Підгрібання снігу під дерева, кущі — виконується дітьми всіх вікових груп.

4)   Укриття на зиму хризантем, примул тощо — виконується дітьми старшої групи.

  
    

  














     Форми організації праці дітей у природі

       У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей у природі: доручення, чергування, колективна праця.

Доступною формою залучення до щоденної трудової діяльності в дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань 100 (прості і складні), за тривалістю виконання (короткочасні і тривалі), за способом організації дітей (індивідуальні і групові).

Трудові доручення широко використовуються в усіх вікових групах. Так, у молодшій групі на початку року діти спостерігають, як вихователь годує рибок в акваріумі. Комусь із дітей він пропонує потримати коробочку з кормом, через певний час пропонує дати рибкам корм.

Час від часу вихователь залучає великих листків у кімнатних рослин, поливання рослин у кутку природи і на грядці. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.

У середньому і старшому дошкільному віці доручення можуть мати триваліший і складніший характер. Дітям надається більше самостійності при їх виконанні, наприклад визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх при потребі.

Важливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з дітьми. Наприклад, дітям, у яких недостатньо виявляється інтерес до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і запропонувати вирощувати її вдома, доглядати і розповідати дітям, як вона росте. Доручення вимагають керівництва з боку вихователя. Основними прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування. Показ потрібний при введенні нового об'єкта, нових способів догляду за ним. Якщо спосіб догляду вже відомий дітям, вихователь обмежується нагадуванням і заохочуванням: «Молодець, Сергійку, ти добре пам'ятаєш, що цикламен можна поливати тільки у піддонник». Чергування в кутку природи запроваджується в старшій групі. Це обумовлено складністю завдань, які повинні виконати діти самостійно. Перед початком чергування доцільно провести заняття, на якому вихователь ознайомлює дітей із щоденними обов'язками чергових, показує і пояснює, як треба доглядати рослин і тварин, нагадує про те, що діти вже знають і вміють.

Чергування у кутку природи є досить складною діяльністю, бо тут майже не повторюються ті ж самі дії: різні рослини потребують і різного догляду — одні треба поливати часто і щедро, інші — менше. Різного догляду потребують і тварини. Все це вимагає від вихователя уваги до керівництва роботою чергових, вміння чітко і дохідливо показати і пояснити, як треба виконувати обов'язки, часом нагадати, оцінити і заохотити сумлінне виконання обов'язків.

Черговими призначають кількох дітей, залежно від кількості об'єктів у кутку природи, найчастіше по 2—3.

Дослідження Л. Є. Образцової та ін. доводять, що під час формування мікро-груп чергових насамперед слід враховувати бажання дітей — хто з ким хоче чергувати. Доцільно також об'єднувати дітей з приблизно однаковим рівнем навичок догляду з тим, щоб той, хто вміє добре виконувати обов'язки чергових, не зробив усе сам. Однак вихователі-практики вважають, що ця рекомендація не може бути категоричною. Часто діти, що мають хороші навички, добре співробітничають з тими, у яких вони сформовані недостатньо. Виконання обов'язків черговими здійснюється переважно вранці, до сніданку. Однак, якщо контингент дітей такий, що їх пізно приводять до дитячого садка, обов'язки чергових виконуються у другій половині дня, після денного сну.

Успіх організації чергувань передусім залежить від постійного інтересу вихователя до виконання обов'язків чергових. Потрібно щодня оцінювати їхню роботу у присутності дітей: «Сьогодні Валерик дуже уважно оглянув усі 102 квіти і полив тільки ті, які було треба».

Під час передавання чергування треба до оцінки роботи залучити весь колектив дітей. Неодноразове повторення під час обговорення роботи чергових основних правил догляду за мешканцями кутка природи сприяє їх міцному засвоєнню, формуванню доброго, гуманного ставлення до всіх живих об'єктів.

При введенні нових об'єктів у куток природи слід організувати їх розгляд з усіма дітьми і розповісти про правила догляду за ними. Досить часто в дитячому садку організується колективна праця дітей. Вона характеризується спільною метою, виконанням роботи на одному просторі і в один і той самий час.

У молодшій і середній групах проводиться колективна праця, мета якої — навчити, як треба висаджувати насіння, поливати, прибирати ділянку тощо.

Дітей старшої групи навчають перекопуванню і плануванню грядок, садінню живців кімнатних рослин, прибиранню у куточку природи тощо.

 Під час колективних форм праці діти найчастіше виконують такі завдання, які організуються вперше і потребують навчання дітей певним умінням. Наприклад, до того, як давати індивідуальні і групові доручення дітям на прополювання, розпушування тощо, організується колективна праця.

 За способом організації дітей колективна праця дітей може бути:

 а) спільно-індивідуальна (кожна дитина садить на своєму рядку розсаду);

б) спільно-послідовна;

в) спільно-взаємодіюча.

Під час колективної праці слід дотримуватися такої структури її побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організації праці. Наводимо структуру найбільш розповсюдженої колективної праці, зв'язаної з вирощуванням рослин:

1)     Бесіда про рослини (зовнішній вигляд, потрібні умови для вирощування, значення для людини, для природи).

2)   Постановка мети і мотивація праці.

3)   Обстеження посадочного матеріалу.

4)   Інструктаж (поетапний переважно в молодшій групі і перспективний у середній і старшій групах).

5)    Хід роботи.

6)   Підведення підсумків.

Навесні старших дошкільників залучають до перекопування землі і планування грядок.

Перед початком роботи слід провести бесіду про те, чому рослини добре почувають себе у розпушеному ґрунті, поставити перед дітьми мету і розповісти, чому їм треба перекопувати і розпушувати землю. Домовитися з дітьми, що, коли вони знайдуть у землі щось цікаве, треба показати це всім дітям. Вихователь показує, як треба перекопувати і розпушувати ґрунт, половину групи ставить на перекопування, а другу половину — на розпушування.

 Під час праці вихователь звертає увагу на те, 103 що в тому місці, де восени діти прикопували листя, лушпиння картоплі, моркви, утворилася темна смужка землі. Це перегній — розповідає вихователь. Така земля забезпечує рослини поживними речовинами.

Під час розглядання дощових черв'яків треба згадати про їх позитивну роль у ґрунтоутворенні: розпушують, насичують повітрям, поліпшують структуру ґрунту тощо.

Для формування грядок вихователь використовує шнур з кілочками. Дітям пропонує стати «потягом» і протоптати доріжки. Він зауважує дітям, що високими грядки не потрібно робити тому, що вітер буде швидше видувати вологу і рослинам її не вистачатиме.

Наприкінці роботи вихователь підводить підсумки, відзначає, як добре буде рости насінню, розсаді у розпушеній землі, як дружно працювали діти. Діти всіх вікових груп сіють насіння, а, починаючи з середньої групи, висаджують розсаду.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого дошкільного віку найчастіше використовується поетапний інструктаж. Це зумовлене особливостями молодших дошкільників: вони не можуть відразу охопити і запам'ятати весь трудовий процес.

 Наприкінці перебування дітей у середній групі і в старшій найчастіше використовується перспективний інструктаж, коли вихователь пояснює і показує весь хід роботи і діти виконують її. Чи потрібно обов'язково закріплювати послідовність виконання роботи? Це повинен вирішити вихователь, виходячи з особливостей даної групи дітей. Добре, коли діти "відразу уважно сприймають інструктаж і виконують його. Організовуючи старших дошкільників на прополювання, треба провести коротку бесіду про те, що треба рослинам, щоб вони добре росли. Роздивитися, що на грядках поруч з посіяними рослинами з'явилися такі, яких ніхто не сіяв. Вихователь розповідає, що це — бур'яни. Якщо їх не вирвати, вони будуть забирати воду і поживні речовини у культурних рослин. Проте перш, ніж вирвати, давайте розглянемо їх. Ось лобода. Листочки у неї ніжні, мов крохмалем присипані. А це — мокрець. Ви його знаєте, бо даєте пташці. Пам'ятаєте, чому він так називається. Давайте подивимося, чи справді під ним волога земля. Бур'яни дуже люблять кролі і кури. Зараз я вам покажу, як треба виривати: взятися за стебельце біля самої землі, розгойдати трошки і висмикнути з корінцем. Складайте бур'яни у кошик, щоб почастувати ними курей.

Після закінчення роботи вихователь звертає увагу на чисті, ошатні грядки, зауважує, що рослини наче повеселішали і вдячні дітям, що їх врятовано від бур'янів.

Збирання врожаю бажано проводити урочисто, створюючи у дітей радісний настрій, викликаючи задоволення результатами своєї праці. Добре запрошувати дітей з інших груп, пригощати їх горохом, редискою, цибулею.

Масове збирання урожаю на початку вересня слід провести, як свято. Перед святом вихователь доручає найбільш старанним хлопчикам і дівчаткам висмикнути найбільші овочі. «Ось який великий буряк — покажи його всім дітям. Дамо потримати його малюкам, чи вистачить їм сили втримати буряк у руках». Малюки «зважують» у руках буряк, вихователь супроводить це гумористичними репліками: «Мабуть, Сергійко малий, не втримає. Ні, втримав, от який сильний»,— створюючи цим святковий, невимушений настрій. Так поступово висмикують найбільші овочі, розглядають, зважують в руках, дарують малюкам. Далі вихователь розставляє дітей по грядках, визначає завдання. Діти викопують овочі, очищають їх від землі і складають у певне місце. Вихователь разом з дітьми сортує їх. Найбільші залишає для виставки на святі, решту відносять на кухню і просять кухаря приготувати смачні страви. Можна запропонувати дітям самим зробити вінегрет з варених овочів.

Створюємо з дитиною дослідницький альбом з гербарію

Мультимедія

Значення природи у житті людей

Як потрібно берегти природу

Для чого потрібні рослини

Будова рослин

Як доглядати за кімнатними рослинами

Прискорений ріст рослин за 2 хвилини

Казка про те,як ростуть та розвиваються рослини

Казка про те,як рослини подорожують

Казка про те,як з'являються овочі та фрукти

Для чого дерева скидують з себе пожовкле листя?

Істотні ознаки тварин

Як тварини готуються до зими 

Чому птахи вилітають осінню до вирію?

Для чого тваринам узимку потрібні теплі шуби?

Де живуть тварини?

Як з`явилися птахи?

Звідки з`явилися домашні тварини?

Тварини та їх повадки

Якими бувають тварини

Знайомство з комахами

Знайомство з птахами

Знайомство з рибами

Домашні улюбленці

Все про динозаврів

Спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі

Що належить до неживої природи

Чому йде дощик?

Значення води

Уроки астрономії-усе про космос

Уроки астрономії-усе про космос

Уроки астрономії-усе про космос

Уроки астрономії-усе про космос

Що таке космос очами дітей(опитування)

 Небесні тіла та Всесвіт 

Сонячна система 

Сонце

Наша планета Земля

Місяць