Cловник
логопедичних термінів
втономна мова – мова, що не користується системою будь-якої
мови. Це окремі звукосполучення, наприклад нца(так, добре, смачно,
визначення приємного; маляка (щось погане) тощо.
Автономна мова розвивається при затримці мовного розвитку при амалії. Для
автономних слів властива їх багатозначність . Їх значення часто залежить від
конкретної ситуації і тону, яким вони вимовляються.
Автоматизація
звука – етап при корекції неправильного звука.
Проводиться за постановкою звука. З точки зору вищої нервової діяльності.
Введення звука в слова, фрази і в самостійну мову.
Аграматизм – порушення граматичної будови мови (усної і письмової
на грунті патологічних змін мовної зони головного мозку. Аграматизм
зустрічається також у мові глухонімих, туговухих, при затримці мовного розвитку
в наслідок недостатнього опануванню мовою.
Агнозія – порушення процесів впізнавання, втрата впізнавання
добре відомого. Розпізнають основні форми Агнозії: акустичну (слухову), оптичну
(зорову) і тактильну.
Аграфія – повна втрата здатності писати при ураженнях
головного мозку; спостерігається при афазії.
Адаптація – пристосування органів відчуттів до діючих на них
подразників.
Акалькулія – це порушення рахунку. Хворі пізнають цифри і
виконують усі арифметичні дії, оперуючи цифри лише до 10. Багатозначні числа і
операції з ними зовсім неприступні.
Акупат – людина з порушенням слуху (глуха або слабочуюча).
Акупатія – порушення слуху (глухота або туговухість).
Акустичний – слуховий.
Алалія – відсутність або недорозвиток мови у дітей при
нормальному слухові і первинно збереженому інтелекті.
Алаліки – це безмовні від народження діти. Вони можуть розуміти мову (моторна алалія), а інколи, але рідше, не розуміти її (сенсорна алалія).
Алексія – повна втрата здібності читати при ураженні мозку
(захворювання, травми). Алексія спостерігається при алалії.
Амімія – відсутність мімічних рухів, спостерігається при
парезах, паралічах.
Аналізатори – складні нервові механізми, які забезпечують
найтонший аналіз подразнень, які сприймаються організмом вищих тварин і людини
із зовнішнього і внутрішнього середовища.
Аналог – дещо схоже чи подібне.
Анамнез – відомості про хворого, його життя, про захворювання
та їх течію.
Анартрія – рухомовного апарата – повна втрата здібності
вимовляти звуки переважно на грунті захворювань мозку. Це не що інше як
важка форма дизартрії.
Аномалія – відхилення від норми будови і функції тільки
якої-небудь одної окремої частини органу, або всього організму.
Аномальні
діти – які мають відхилення від нормального
психофізичного розвитку. Аномалії або дефекти.
Артикуляція – робота вимовного апарата (язика, губ, піднебінної
завіси, гортані) при вимовлянні звуків).
Атеросклероз – хронічні хворобливі зміни стінок артерій внаслідок
скупчення на внутрішній поверхні артерій жирових речовин у вигляді жовтуватих
пластинок.
Аудіометр – електроакустичний прилад для дослідження слуху.
Дослідження слуху на аудіометрі називають аудіометрією.
Афазія – повна або часткова втрата здатності говорити
(моторна афазія) або розуміти мову (сенсорна афазія) без порушення
елементарного слуху. На грунті ураження мовної зони мозку.
Афонія – повна відсутність голосу. Безголоса мова при
захворюванні гортані (запалення, пухлини) і деяких нервових захворюваннях.
Афект – вид емоційного стану (яскравість, здивування, страх
і ін.).
атаризм – дуже швидка мова з вираженими вадами вимовляння і
пропускання звуків.
Брадилалія
– паталогічно уповільнений темп
мови.
Брадіфразія – повільна мова (синонім).
Брока
центр – ділянка кори головного мозку,
розміщена в задній частині головної півкулі, являється центром рухової мовної
функції. При враженні брока центра людина не може вимовляти слова.
ерніке центр – ділянка кори головного мозку, розміщеної в
задньому відділі верхніх вискових звивин лівої півкулі; являється центром
сприймання мови.
Вібрант
– дричажний звук.
Внутрішня
мова – мова про себе, мова подумки.
Велярне
р – утворення сурогату звука р шляхом
вібрації піднебінної завіси.
амацизм – недоліки вимови звуків г, ґ.
Генезис – походження.
Гімнастика
мови – система вправ для мовних органів
за інструкцією логопеда.
Гнусавість
– неприємний носовий відтінок
звуків мови і голосу. Спостерігається при ринолалії, носовому стигматизмі,
дизартрії.
Голос
– сукупність різноманітних по
висоті, силі і тембру звуків, які утворюються завдяки голосового апарата.
Графічна
мова – письмова мова.
Гуління
– голосові реакції дитини в 2-3
місяці життя, рання стадія лепету.
вомовність – однаково досконале володіння двома мовами.
Дефектологія
– наука про, закономірності
розвитку, виховання і навчання, які мають фізичні і психічні недоліки.
Дизартрія
– порушення звуковимови,
обумовлене органічною недостатністю інервації мовного апарату.
Дисграфія
– часткова втрата здатності писати.
При дисграфії письмо здійснюється з грубими і своєрідними помилками, не
пов’язаними з знаннями граматичних правил.
Дислалія
– порушення звуковимови при
нормальному слухові.По причинах виникнення розрізняють дислалію: фізіологічну
і органічну.
Дислексія
– часткова втрата здатності читати.
Дисфонія
– часткове порушення
голосоутворення. В основі дисфонії лежать гострі і хронічні захворювання
гортані.
Дифтонг
– сполучення двох голосних зуків в
одному складі; в українській мові звука й з голосними.
Диференціація
звуків – етап в корекційній роботі по
впровадженню правильної звуковимови, який направлений на розвиток в логопата
вмінь відрізняти даний звук від близького по звучанню чи по місцю і способу
утворення.
кспресивна мова – це зовнішня активна мова: усна звукова мовата
письмова.
Емболофразія
– вживання заїкуватими і афазиками,
а інколи і особами які погано володіють мовою, різних невідповідних вигуків або
слів, які зовсім непотрібні і тільки заважають розумінню змісту мови.
Енцифаліт
– запалення головного мозку.
Ентіологія
– вчення про причини захворювання.
Ехолалія
– автоматичне повторення чужих слів.
Спостерігається при сенсорних афазії і алалії.
аїкання – порушення темпу і ритму мови судомного характеру.
Обумовлено мовними судомами (клонічними, тонічними і мішаними).
діотія –
найбільш глибока степінь олігофренії.
Імітативні
слова – звуконаслідувальні слова. Наприклад: тук-тук (молоток),тік-тік
(годинник) ін..
Імпресивна
мова – це внутрішня пасивна мова.
Інверсія
– зворотній порядок слів.
Іннервація
– забезпечення органів або тканин
нервами.
Інспірація
– вдих.
Інсульт
– раптове ураження з втратою
свідомості, яке супроводжується паралічами внаслідок порушення мозкового
кругообігу.
Інтелект – пізнавальна діяльність людини, мислення.
отацизм – розлади вимови фонеми й.
апацизм – зібраний термін, який означає неправильну
вимову фонем к, г, ґ, х. У звуковому значенні – неправильна
вимова фонеми к.
Комунікація – функціональна перебудова.
Корекція – виправлення.
абіалізація – виразні опуклі рухи губ при вимовлянні голосних
звуків о, у – хороша лабіалізація властива хорошій дикції.
Лабільність – нестійкість, слабкість.
Лексика – сукупність слів якої-небудь мови, її словниковий
склад, що постійно збагачується новими словами.
Ламбдацизм – порушення вимови фонем л, л'.
Ларингіт – гостре або хронічне запалення гортані внаслідок
інфекції (кір, грип), або внаслідок різкого охолодження.
Логоневроз – порушення мови зв’язане з загальним неврозом,
заїкання.
Логопат – людина з порушенням мови.
Логопедія –
педагогічна наука, яка вивчає порушення мови та розробляє методи їх
профілактики та усунення.
Логопед – педагог дефектолог, який займається логопедичною
роботою.
Локалізація – місце розвитку хворобливих процесів.
енінгіт – запалення мозкових оболочок , яке розвивається у
результаті проникненя у мозок різних мікроорганізмів.
Модуляція
голосу – зміна висоти голосу в зв’язку з
інтонацією.
Моторика – система рухових реакцій людини.
Мутація – зміна голосу у підлітків (більш виражена у хлопців)
у період статевої зрілості (14-15 років).
Мутизм
– німота, відсутність мови, яка може
виникнути з різних причин, наприклад, на грунті глухоти, психічного
захворювання.
авички –
автоматизовані дії.
Назальний – носовий (звук).
Обтуратор – пластинка для закриття дефекту твердого
піднебіння при розщепленні піднебіння.
Олігофренія – недорозвиток складних форм психічної діяльності, які
виникають в наслідок враження центральної нервової системи.
Ортопедія – вивчення, профілактика та лікування деформацій
різних органів.
арагамацизм – стійка заміна звука г, ґ іншими
звуками.
Парайотацизм
- стійка заміна звука й іншими
звуками.
Паракапацизм
– зібраний термін, заміна к, г, х іншими
звуками. У вузькому значенні заміна звука к, іншими звуками.
Параламбдацизм
– стійка заміна фонем л, л' іншими
звуками.
Паралін
– позбавлення здатності м’язів до
скорочення внаслідок порушення іннервації.
Параротацизм – стійка заміна фонем р, р' іншими
фонемами.
Парасигматизм – стійка заміна в усній мові свистячих і шиплячих
звуків іншими звуками.
Парахітизм – стійка зміна фонеми х іншими.
Парез – неповний параліч.
Параніми – слова, які відрізняються один від одного тільки
одним яким-небудь звуком.
Паталогічний
– хворобливий.
Перверсія – спотворення.
Поліглот
– людина, яка володіє кількома мовами.
Поліомеліт – запалення сірої речовини мозку. Уражаються і ядра
довгастого мозку.
Постановка
звука – виклик правильного звука.
Прогнатія – виступання верхньої щелепи вперед.
Прогенія
– виступання нижньої щелепи вперед.
итміка – система фізичних вправ, побудованих на основі зв’язку
руху з музикою.
Ротацизм – не вимовляння звука р, р' або його
дефектна вимова (гаркавість).
Респіраторний – дихальний.
Рецептивна
мова – розуміння мови інших людей. Імпресивна
мова.
Ринолалія
– паталогічне порушення тембру голосу і
звуковимови. Розрізняють три форми ринолалії: відкриту, закриту і мішану.
енсомоторний – чуттєво – руховий.
Сенсорний – чуттєвий.
Симптом – ознака захворювання.
Сигматизм
– розлади вимови свистячих та
шипячих слів.
Словник
активний – наявність слів, яким одна людина
постійно користується в своїй мові.
Спонтанна
мова – самостійна мова, мимовільна.
Скандована
мова – мова з підкріпленою артикуляцією,
виразно розчленована на склади.
Склероз
множинний (розсіяний) – захворювання
головного і спинного мозку інфекційної природи. При розсіяному склерозі
виникають рухові розлади.
актильний – дотиковий.
Тахілалія – паталогічно прискорений темп мови.
Тембр
– індивідуальне забарвлення голосу.
Туговухість
– стійке зниження слуху, при якому
виникають труднощі у сприйманні мови.
велярне Р – вид гаркавості – утворення сурогату звука Р шляхом
вібрації язичка.
Уранопластика
– пластична операція при розщепленні
піднебіння.
арингіт – гостре або хронічне запалення глотки.
Філогенез – процес розвитку всіх живих організмів з моменту існування їх на Землі.
Фобії – патологічні надумані страхи, спостерігаються при
заїканні.
Фонастенія
– функціональна слабість голосового
апарату. Гортань швидко втомлюється.
Фонема
– звук мови, який служить основною ознакою
розрізнення слів.
Фонематичний
слух – словесний мовний слух, на основі якого
розвивається мова.
Фонетика
– звуковий склад мови; розділ лінгвістики
(граматики), який вивчає звукову будову мови.
Фонологія
– розділ фонетики, який вивчає
використання фонем для утворення слів.
Фрикатив
– фрикативний приголосний, щілинний
пропеорний звук (ф, в, с, ш, ж, х, та ін.), який утворюється тертям струменя
повітря, особливо у місцях найбільшого зближення окремих артикуляційних
органів.
ейлопластика – пластична операція при розщепленні верхньої губи.
Хітицизм
– неправильна вимова звуку Х.
еребральний – мозковий, який належить до великого мозку.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар